Сутра 1.34. Контроль дихання як метод збирання чітти
Цей рядок Йоґа-сутри не є особливо складним і для перекладу, і для коментаря, і для розуміння. प्रच्छर्दनविधारणाभ्यां वा प्राणस्य ॥ ३४॥1.34 pracchardana-vidhāraṇābhyām vā prāṇasya
pracchardana (n.) — у йоґівській літературі означає «видих». Складене з приставки pra + cchardana, іменника, утвореного від кореня chṛd — «викидати», «виймати».
vidhāraṇābhyāṃ (m. instr. du.) — «утримання», «контроль»; від кореня dhṛ — «тримати».vā (ind.) — «або».prāṇasya (m. gen. sg.) — «прана» або «повітря». Отже, взявши до уваги контекст, перекладаємо сутру так:
1.34 Або [для протидії розсіяності свідомості (чітта-вікшепа)] видих та контроль (утримання) повітря (прани).
Очевидно, що Патанджалі пише про пранаяму як про спосіб збирання-заспокоєння свідомості. Пізніше ця думка знайде розвиток у другому розділі твору. Спираючись на таку коротку сутру, ми не можемо ствердно визначити, яку саме техніку мав на увазі автор — чи то затримку на видосі, чи повільний видих із контролем повітря або щось іще. Крім того, у пізніших текстах із йоґи зустрінемо безліч схожих пранаям.
Головне, що Патанджалі чітко визначив суть і мету пранаям, яку часто забувають у сучасній фітнес-«йозі». Пранаями призначені для роботи з психікою, а не є лишень формою фізичної активності. Причиною зростання кількості пранаям у текстах часів Середньовіччя може бути урізноманітнення станів психіки, які бажали сформувати практикою. Усе ж будь-яка система прагне до ускладнення та більшої витонченості.
З іншого боку, жоден із відомих мені йоґівських трактатів не описує конкретних принципів звʼязку типів дихання та стану, що ним формується. Метдологією для виявлення таких принципів могли стати відкриття сучасної тілесно-орієнтованої психотерапії.
Хоча емпірично західні тілесно-орієнтовані психотерапевти заново відкрили правило «чим більш поверхневе дихання, тим більш проблемною є людина», але перша спроба поєднати, подивитися на пранаями під цим кутом, належить саме автору цих рядків. Підхід описаний в книзі «Чакральна психодіагностика», та у монографії «Йоґа: фізіологія, психосоматика, біоенергетика».
Концепцію, що грунтується на емпіричних дослідженнях, в подальшому перевірили з різних боків засновниця вітчизняної йоґатерапії — Олена Ахрамєєва та її команда. У результаті спірометричних досліджень науковці продемонстрували наявність звʼязку між місцем порушення плавності повного дихання йоґів і типом проблемних спогадів.
Побутовою мовою — людина погано дихає на рівні чакри, де вона має “хвіст”.
Водночас зворотню зміну — зміну стану свідомості під дією пранаям — неможливо дослідити в рамках наукового методу, адже стан свідомості неможливо обʼєктивізувати. Тож у цьому питанні ми, подібно до прадавніх йоґів, залишаємось емпіриками й довіряємось власному досвіду, який у повній згоді з Патанджалі каже — коли вирівнюється дихання, свідомість стає більш зібраною. Ознайомитися зі статтями з теми дослідження дихання можна тут.
Особливо виділяю статтю “Пранаяма як медитація“.
