Додам кілька слів до статті про власний Шлях і особисту Дхарму.
Гадаю, читач вловив основну тезу про зв’язок дхарми з Істинними бажаннями людини — Істинні бажання людини й ведуть її по її власній Дхармі. В статті, яку я раджу прочитати, я пояснював, що істинні бажання — зовсім не те ж саме, що банальні потреби. Також вони різняться від невротичних та нав’язаних бажань. Істинні бажання конструктивні й глобальні, але прикладне питання — як відрізнити їх “зсередини”, лишається актуальним.
Це питання не має універсальної відповіді та завжди вимагає зусилля, адже це і є основне питання життя кожної людини та суть її самопізнання.
Можна сказати, що вміння розрізняти істинне та неістинне всередині себе, — є певною внутрішньою культурою, яка виховується через багато проб та помилок, їх осмислення та концептуалізацію, отримання “зворотнього зв’язку” від Світу.
Взагалі, йога — це внутрішня культура. Сенс цієї практики зводиться до наступного —
Ми відчуваємо якесь бажання, помічаємо весь спектр переживань, пов’язаних з ним, приймаємо тотальне рішення слідувати йому чи ні, і потім через деякий час, актуалізуємо ступінь вдоволеності.
Чи стали ми щасливішими, пройшовши по цьому шляху, незалежно від результату, адже бажання не завжди реалізуються так, як ми думали, навіть якщо ми слідуємо за ним. Якщо так — то ті відчуття, які ви переживали спочатку, і були вашим власним відчуттям Істинного бажання. Якщо ж ні, то навіть досягнувши бажаного, ви не відчуваєте щастя та вдоволення — ви отримали інший безцінний досвід — навчилися відчувати неістинні бажання. Буде корисно, якщо ви проаналізуєте природу цього бажання, його внутрішнє чи зовнішнє походження. Зовнішніми джерелами можуть бути бажання або точки зору інших людей, які ви підтримали (розділили), реклама, тренди тощо. Внутрішніми можуть бути витіснені Істинні бажання, породжені ними неврози, несприятливі зав’язки з людьми і тому подібне. З часом, якщо така практика буде постійною, точність розпізнавання своїх бажань стане вищою.
З усім тим, можна виділити кілька принципів, спираючись на які, можна спростити роботу з само-усвідомлення:
1. Істинні бажання — не метушливі. Вони не ґрунтуються на дитячому істеричному стані “хочу негайно, а-а-а!” Вони не з’являються миттєво і не залежать від поточних коливань настрою. Швидше вони визрівають у глибині і є присутніми на тлі, м’яко та впевнено підштовхуючи до своєї реалізації.
2. Істинні бажання завжди конструктивні.
3. Якщо вам навіть подобається саме бажання, але кроки до його реалізації не приносять радості — це не істинне бажання.
4. Якщо бажання можливо реалізувати без особливих зусиль або воно по суті є повторенням вже зробленого чи пережитого, тобто не розвиває — ймовірно, це теж “не воно”.
Є також простий критерій для того, щоб зрозуміти, чи живете ви по суті. Спробуйте уявити, що і через 10 і 20 років ви займаєтесь тим же, що й зараз. Якщо вас це не лякає — все, ви живете своєю дхармою. Якщо ж ні, ба більше — все частіше приходять думки, що життя проходить повз вас — поверніться до питання про істинні бажання. Але будьмо реалістами — якщо ви живете за дхармою, то через 10 і 20 років ваше життя буде зовсім іншим.
Фільми про істинні бажання
Відмінність справжніх бажань від невротичних чи нав’язаних — це тема, помітна й у медіа-культурі.
Ми зібрали кілька фільмів, присвячених їй:
• At Sachem Farm (Маєток), 1998.
• Drei (Троє), 2010.
• The Bucket List (Список останніх бажань), 2007.
• Knockin’ On Heaven’s Door (Достукатися до небес), 1997.
• The Guitar (Гітара), 2008.
• A Good Year (Хороший рік), 2006.
Завдяки тому, що у фільмах показано життя героїв упродовж тривалого часу, вдається побачити й ті зміни, що відбуваються, коли герої починають виконувати свої справжні бажання.