Класично вхід у бгуджанґасану виконуємо від шийних хребців до попереку, з поступовим розгинанням корпусу. Водночас значущим орієнтиром є формування натягу на передній поверхні тіла, що свідчить про відкриття передньосерединного меридіана; задньосерединний меридіан за таких умов стискається. Запускається рух енергії великим колом (енергетичний механізм впливу асани – Сафронов А. Г. «Йоґа: фізіологія, психосоматика, біоенергетика»).
З відкриттям енергетичного каналу співвідноситься перебудова м’язів: подовження м’язів передньої поверхні тіла та вкорочення тих, що проходять задньою його поверхнею. Ці м’язи виконують антагоністичні функції. М’язи, що проходять передньою поверхею тіла, згинають корпус, а м’язи, що проходять задньою, — розгинають.
За коректного виконання асани встановлюємо баланс м’язів-антагоністів, з деякою перевагою м’язів на передній поверхні тіла.
Найчастіші помилки у виконанні бгуджанґасани на початкових етапах її освоєння пов’язані з недостанім відчуттям практиком балансу між передньою і задньою поверхнею тіла.
Це призводить до:
-
Перерозгинання в шийному відділі хребта.
-
Недостатнього розгинання в грудному відділі.
-
Перерозгинання в поперековому відділі, з гіпертонусом м’язів попереку.