Асани (санскр. — зручне положення тіла), фізичні вправи в системі хатха-йоґи, які насамперед впливають на кістково-м’язовий апарат. Він виконує в організмі опорну та рухові функції, як-от переміщення та утримання тіло в просторі. Стан і функція кісток, м’язів, зв’язок та сулобів контролює центральна нервова система. А саме, її периферична ланка — величезна кількість різноманітного роду рецепторів. У м’язах це м’язові веретена, в сухожиллях — сухожилкові веретена Гольджі, а в суглобах виділяють ще 4-5 різновидів рецепторів. У такий спосіб у нас утворюється широке рецепторне поле, «орган м’язового відчуття», який забезпечує виникнення адаптаційних реакцій організму до навколишнього середовища.
Субстратом «м’язового органу» є м’язові й суглобові веретена. Вони є периферичною частиної так званої гамма-моторної системи, яка відповідає за формування і регуляцію найбільш простих рухових реакцій фазного й тонічного типу. У цій системі аферентна імпульсація (сигнали, що йдуть від м’язів) частково переключається на мотонейрони спинного мозку. Звідси імпульс іде еферентними (руховими) шляхами назад у м’яз та викликає необхідну дію. Іншою частиною аферентна імпульсація направляється шляхами у довгастий мозок (волокна першого порядок). Звідси беруть початок волокна другого порядку (так звана медіальна петля), яка закінчуються у вентра-базальному комплексі таламуса. Від цих ядер беруть початок нейрони третього порядку, вони направляються до кори великих півкуль та сенсомоторних полів у передній центральній звивині.
Отже, ми маємо систему, яка може досить повноцінно функціонувати на декількох рівнях. За необхідності швидкого реагування в стресовій ситуації, за різкого впливу, коли рівень і швидкість подразника, що діє на м’яз досить високі, рефлекс замикається на рівні спинного мозку та забезпечує захисну реакцію в екстрених для організму умовах. Дія водночас носить стереотипний характер.
(Приклад — усім відомий колінний рефлекс у відповідь на подразнення сухожилля). Нових рефлексів за такої умови не утворюється. На відміну від ситуацій, коли реакція на подразник формується в умовах повільного реагування. Тоді у відповідь залучаються всі рівні центральної нервової системи і вся соматосенсорна система, яка об’єднує імпульси, що йдуть не тільки від скелетно-м’язової системи, але і від рецепторних полів шкіри, вестибулярного, зорового, слухових апаратів та інших структур. Мобілізація такої кількості структур необхідна для формування нового способу реагування на ситуацію — так званого динамічного стереотипу — системи просторово-тимчасових зв’язків органів і систем (концепція зворотної аферентації Анохіна П.К., кільцевого рефлексу Бернштейна Н.А.).
Як наслідок помічаємо дуже цікавий факт — саме за повільного виконання асан, з повільним «входом» у позу і «виходом» із неї, можливе залучення великої кількості рецепторів і систем, що мають на меті і є результатом усвідомленого формування нового рухового стереотипу. Це одна з істотних відмінностей вправ йоґи, вона виділяє її в особливе становище з-поміж різних видів гімнастики.
Є цікаві результати досліджень, які провели Petit J.M. і співавт. (1962). Автори вивчали дані електроміограми для дихальних м’язів-антагоністів, та встановили, що за швидкої роботи (прискореному диханні) м’язи функціонують злагоджено, за повільної — виникає дискоординація. Тобто звичні стереотипні руху «розформовуються» і дають можливість формуванню нових, функціонально більш ефективних взаємодій. І за виконання асан усе в тому ж повільному режимі можлива корекція неадаптивних статичних і динамічних стереотипів, так званих патогенних дуг, які сформовані впродовж попереднього життя. Патогенні дуги є практично в усіх дорослих людей і мають в основі негармонійність в емоційній сфері, наявність травматичних переживань у минулому, тощо. Найпростішим проявом патогенної дуги є скорочення м’язів обличчя (маска агресії) або рук при спробі зробити мулабандху (вправа йоґи, що полягає в усвідомленому скороченні м’язів промежини) — Cафронов А.Г. «Йоґа: фізіологія, психосоматика, біоенергетика».
Подібна практика асан, за регулярного виконання, сприяє тренуванню нервової системи, формуванню певного ступеня гнучкості нервових процесів, а також утворенню нових, різноманітних і стійких міжнейронних зв’язків.
Асани «апелюють» саме до еволюційно молодої, кіркової частини центральної нервової системи. Це збільшує частину вольових, усвідомлених процесів в структурі психіки людини і сприяє напрацюванню усвідомленості, відкриває перед практикуючими можливість напрацювати важливу якість — здатність змінювати стереотипи поведінки не стільки в «примусових» умовах навколишнього середовища, але і з власної волі, з огляду на поточні потреби розвитку. А це вже є мистецтво в управлінні своїми тілом і психікою.
З одного боку, практика асан має бути регулярною, щоб сформовані динамічні стереотипи могли зміцнюватися; а з іншого, комплекс має постійно поповнюватися новими, незвичними положеннями, оскільки в рефлекторних центрах може спостерігатися феномен габітуаціі — ослаблення реакції, «звикання» до подразника.
Харків, 2014
