У західному довколаезотеричному дискурсі, практично, загальноприйнятими вважаються такі (або схожі) картинки чакр.
Втім, в індійських гравюрах ми зустрічаємо дещо інакші, до того ж відмінні зображення, наприклад:
Не заглиблюючись наразі в складне (вимагає багато часу й тексту) питання щодо природи самих картинок — чи є вони медитативною діаграмою або схемою органу тонкого тіла, проаналізуємо, наскільки достовірні звичні західні картинки.
Уперше такі зображення чакр з’явилися в Праці Артура Авалона «Зміїна Сила», з якої вони були змальовані попсовими «спеціалістами» з деякими додаваннями власних фантазій. Наприклад, безглузде зіставлення чакр із кольорами веселки.
Як ми бачимо, копіювати Авалоновські малюнки чакр почали й неоіндійські автори, які теж далеко не всі знайомі з класикою. Зрештою, можливо, це й домальовування.
Опис чакр, зроблений Авалоном, переважно витікає з його перекладу класичного тексту 16 ст. Шат-чакра-нірупана — Опис шести чакр. Оригінальний санскритський текст автор наводить у додатку до своєї книги разом з одним із класичних коментарів. Авалон також мав на увазі ще низку текстів, які не перекладені на європейські мови навіть сьогодні, і, мабуть, він залишається в цій темі одним із головних справжніх авторитетів.
Однак, вивчаючи російський переклад його книги, не можна не замислитися над описом чакр. Наприклад:
15. Всередині (Свадхіштхани) сяюче-біла ділянка води у формі місячного серпа й у ній — біджа ВАМ, сидячий на крокодилі, незаплямований та білий, як осінній місяць
20. Медитуй над ним (біджа РАМ), сидячим на барані, чотирируким, що світиться, як сонце, що сходить. Тут постійно мешкає Рудра, у своєму древньому образі та триокий. Він кольору кіноварі, але від попелу, яким Він вимазаний, Він здається білим. Його руки роздають дари і відвертають страх. Він — руйнівник творіння.
Навіть поверховий погляд на ці уривки змушує подумати, що з текстом щось не так. Дійсно, як біджа, тобто склад (ВАМ або РАМ) може сидіти на тварині та ще й із чотирма руками. Втім, на малюнках ми бачимо, що художник постарався й турботливо впер нижню частину графеми в тильну частину барана, а вертикальну риску графеми ВАМ встромив у спину крокодила.
Для того, щоби зрозуміти, що ж пішло не так, довелося звернутися до оригінального тексту Шат-чакра-нірупани, який видано з класичними коментарями на санскриті й одним на хінді.
Придивимося до рядків про свадхіштхану та маніпуру. Для зручності читача працюю з транслітерацією.
asyāntare pravilasad viśada-prakāśam ambhoja-maṇḍalam atho varuṇasya tasya ।
arddhendurūpalasitaṃ śaradinduśubhraṃ
vaṅkārabījam amalaṃ makarādhirūḍham ॥ 15 ॥
dhyāyen meṣādhirūḍhaṃ navatatapananibhaṃ vedabāhūjjvalāṅgaṃ tatkroḍe rudramūrtti-nivasati satataṃ śuddha-sindūra-rāgaḥ । bhasmāliptāṅgabhūṣā-bharaṇa-sitavapurvaddharūpī trinetro lokānāmiṣṭadātā’bhayalasitakaraḥ sṛṣṭi-saṃhāra-kārī ॥ 20 ॥
Отже, і в першому, і в другому (та на всіх інших чакрах також) випадках перекладач припустився однієї й тієї ж помилки. Переплутав іменники та прикметники. У санскриті це зробити неважко, оскільки чіткої межі між ними немає. Особливо, якщо справа стосується епітетів. Автор припустив, що слова vaṅ-kāra-bījam (біджа ВАМ) іменник, а amalaṃ — (незабруднений) makarādhirūḍham (сидячий на макарі (крокодилі)) — прикметники. Те саме з маніпурою, тільки біджа сидить на барані. Втім, перекладач не врахував, що Сидячий-на-макарі, як і Сидячий-на-барані — це власні назви, точніше імена-епітети ведичних Богів, а саме Варуни та Аґні.
Тоді слово vaṅ-kāra-bījam — це його визначення, а точніше бахувріхі-самаса, яка перекладається «той, який має…». Тобто, у нашому випадку «Варуна (Сидячий-на-макарі), який має склад ВАМ у якості біджи». Звертаю увагу знавців, що 2 відмінок іменника та узгоджених із ним прикметників, пояснюється пропущеним у строфі про свадхіштхану словом dhyāyet «слід медитувати на…», яке ми розуміємо з порівняння симетрії рядків. Отже, замість наведеного вище варіанту, слід перекласти так:
15. Всередині (Свадхіштхани) блискуче — коло лотоса білого кольору, який належить Варуні. [Слід медитувати] на Сидячого на Макарі (Варуну), незаплямованого, що має біджу «Вам», проявленого як півмісяць, сяючий, як осінній Місяць.
20. Медитуй над Сидячим-на-барані (Аґні),
чотирируким, який світиться, наче сонце, що сходить. Тут постійно мешкає Рудра, в образі старця та триокий. Він кольору кіноварі, але від попелу, яким Він вимазаний, Він здається білим. Його руки роздають дари і відвертають страх. Він — руйнівник творіння.
Отже, якщо малювати чакри за мотивами Шат-чакра-нірупани, то вони мають виглядати зовсім інакше. І малювати в них треба не макару, барана чи антилопу, а Аґні, Варуну і Вайю. До того ж, при перекладі рядка про муладхару геть випав «Сидячий-на-царі-слонів», тобто Індра. Зате лишився слон))).
Отже, як практики ми мусимо визнати, що широко поширені в Мережі та літературі картинки чакр та міркування, що з них витікають — повна нісенітниця.
Які ж висновки ми можемо зробити з цього як дослідники Традиції, а не тільки практики? Насамперед, актуалізувати факт згадки в тексті Шат-чакра-нірупи архетипів, які виражені в образах трьох різних пластів і відповідних до них пантеонів — ведійського, пуранічного (образи Шиви, Вішну т.д.) і буддійського (дакіні). Ймовірно, текст — продукт компіляції.
Про інші аспекти історії чакральної системи та чакральних практик ми й поговоримо в цьому блозі.