Пранаяма: перлина в скарбниці хатха-йоґи

Коли під контролем думка й дихання… тоді й тіло
стає очищеним і здоровим.

Хатха-йоґа-прадіпіка 4.28

У хатха-йозі, яка спрямована на роботу з тілом, пранаями є великим і важливим пластом практик. Це унікальні техніки, призначені для усвідомленого керування диханням. За мінімальних зусиль з боку практика, цілющий вплив пранаям починає проявлятися фактично з перших хвилин практики, а за регулярного виконання спричиняє стійку перебудову організму.

У перекладі з санскриту “пранаяма” означає керування диханням, або, ні мало ні багато, — керування життям (корінь слова утворено іменником “прана”, що перекладається як “дихання”, “життя”; дієприкметник “ям” — “керувати, контролювати”). І це не випадково: впливаючи на дихальну систему, пранаями перебудовують усі системи організму, а також й емоційно-чуттєву, вольову, розумову сфери.

Пропоную в цій статті разом із читачем розглянути основні ефекти, які пранаями спричиняють в організмі практика.

 

Крок перший ─ анатомічний, або як влаштовано тіло

З погляду анатомії, дихальна система — це зовнішній апарат дихання, який складається з:

1. Верхніх дихальних шляхів (порожнина носа, носоглотка, гортань)

2. Трахеї та бронхів

3. Правої та лівої легені, розташованих у плевральній порожнині

4. Плеври

5. Грудної клітки з дихальними м’язами

6. Іннерваційного апарату

Крок другий ─ фізіологічний

З погляду сучасної фізіології, дихання це єдиний процес, що здійснюється цілісним організмом і складається з трьох взаємопов’язаних ланок:1. Зовнішнього дихання ─ тобто всіх процесів, які мають на меті газообмін між зовнішнім середовищем і кров’ю легеневих капілярів. Здійснюється повітропровідними шляхами, легенями, малим (легеневим) колом кровообігу.2. Перенесення газів; основну роль у цьому процесі відіграє серцево-судинна система.3. Внутрішнього (тканинного) дихання, у процесі якого тканини всього організму насичуються киснем і виділяють вуглекислоту. Основу тканинного дихання становлять окислювально-відновні процеси, які супроводжуються виділенням енергії, необхідної для життєдіяльності всього організму.Окремо можна виділити систему центральної регуляції дихання. Вона містить у собі структури кори головного мозку, певні зони та ядра проміжного, середнього, довгастого мозку, варолієвого моста, нейрони шийного та грудного відділів спинного мозку, центральні та периферичні хеморецептори, а також механорецептори органів дихання.

 

Крок третій ─ йоґічний, або як усе це працює

1. Вже з перших кроків у пранаямі практики дізнаються, що дихати можна по-різному: можна залучати м’язи живота, грудей, діафрагму, а також допоміжні м’язи шиї та плечового пояса. Коли ми усвідомлено залучаємо їх в акт дихання, ми просто тренуємо самі м’язи. Слабкі, незадіяні в жодних інших різновидах звичних для західної людини практик, саме вони лімітують розкриття резервних можливостей легень під час підвищених навантажень. Тому накачування, тренування слабкої ланки дихання — це перший і важливий крок на шляху освоєння пранаям.

2. Наступний механізм ─ усвідомлене включення активності певних груп дихальних м’язів. Дихати, наприклад, можна тільки грудьми, або тільки животом (перший етап освоєння повного йоґівського дихання). Фокус у тому, що за власною волею ми залучаємо тільки потрібні групи м’язів, інші ж усвідомлено вчимося розслабляти. Тим самим ми переводимо організм на більш ощадливий, а отже, й більш ефективний режим функціонування. Енергію витрачаємо лиш на необхідну дію.

3. Завдяки усвідомленому включенню в роботу різних груп м’язів, у різній послідовності, у різному темпоритмі (під час освоєння різних пранаям), ми впливаємо на “центр центру”, систему регуляції апарату дихання. Тобто тренуємо злагодженість нервово-м’язових, нейрогуморальних, міжнейронних зв’язків. І за зміни умов зовнішнього середовища, тренований організм відповість злагоджено. Він задіє тільки потрібні м’язи, максимально точно активує необхідні ланки дихальної системи. Власне, це є розвиток нашого фізичного тіла, підвищення його еволюційного рівня (активаційна терапія за Л.Х. Гаркаві).

4. Вже на перших етапах унаслідок збільшення звичного об’єму повітря на вдиху, відбувається компенсація “ефекту мертвого простору”. Відповідно збільшується ефективність альвеолярної вентиляції та покращується постачання організму киснем (Справа в тому, що в “буденному режимі” людина дихає досить поверхнево, а це не дає можливості повітрю, яке розташоване у важкодоступних ділянках легень, оновлюватися з достатньою повнотою та інтенсивністю).

5. Завдяки постійному підвищенню рівня навантаження, людина поступово задіює нові ділянки легень, вмикає в роботу “запасні”, або резервні капіляри. Це сприяє розкриттю легеневого потенціалу, резервних сил організму (теорія мікростресу Л.Х. Гаркаві). До речі, схожі явища відзначаються і в тканині головного мозку: за підвищеної потреби в кисні активуються резервні нейрони дихального центру.

6. Завдяки поліпшенню кровообігу та посиленню припливу крові, підвищується ефективність альвеолярно-капілярної перфузії. Газообмін відбувається ефективніше й легше.

7. Посилення припливу крові до органів дихання і створення різних мікростресових ситуацій (гіпоксія, гіперкапнія тощо) тягне за собою тренування серцево-судинної системи. Обидві системи починають працювати більш злагоджено.

8. Гармонізується рівень основного обміну.

9. Унаслідок надходження крові стимулюється місцевий імунітет, що сприяє профілактиці легеневих захворювань. І також може бути використано в терапії вже наявних розладів.

10. Масаж дихальних шляхів “правильним” повітряним струменем (більшу частину пранаям проводять із зімкнутим ротом, і повітря потрапляє в дихальні шляхи вже зігрітим, зволоженим, очищеним) сприяє м’якому протизапальному ефекту пранаям.

11. Один з основних ефектів низки пранаям (капалабхаті, акапалбхаті та ін.) — це профілактика порушень зору і захворювання ЛОР-органів.

12 Активна участь діафрагми в акті дихання сприяє масажу внутрішніх органів, зокрема, органів ШКТ. Крім цього, в умовах гіпоксії відбувається пристосувальний перерозподіл крові з пріоритетом кровопостачання життєво важливих органів. Це сприяє оздоровчому ефекту пранаям практично для всіх органів і систем.

13. Схожу дію чинять пранаями, які виконують у швидкому темпоритмі (капалабхаті, бхастрика); це створює інтенсивне коливання показників внутрішньопорожнинних тисків і сприяє гідравлічному масажу внутрішніх органів. Особливо актуальний цей ефект для органів мозкової порожнини, оскільки це практично єдиний фізіологічний спосіб нормалізації черепно-мозкового тиску.

14. Рефлекторна дія. Не є таємницею звʼязок багатьох органів і систем за допомогою численних рефлексів. Коли ми задіюємо дихальні м’язи, то активізуємо пропріовісцеральні рефлекси; “продихуючи” пранаяму в певних положеннях тіла — вмикаємо вісцеро-вісцеральні рефлекси.Завдяки регуляції тривалості вдиху й видиху та затримкам  дихання, ми змінюємо концентрації кисню й вуглекислого газу з різним ступенем інтенсивності, що “тренує” буферні системи організму, гуморальну ланку регуляції. А це, власне, сприяє “налагодженню” взаємозв’язків органів і систем усього організму.

15. Велика кількість пранаям (чандра- і сур’я-бхедана, сур’я-вілома тощо) вибірково і цілеспрямовано активізують симпатичну або парасимпатичну гілку вегетативної нервової системи, тим самим сприяють тонізації організму або посилюють седативний ефект. Такі пранаями, як анулома вілома, сприяють врівноваженню розбалансованих гілок вегетативної нервової системи.

16. Своєрідність функції зовнішнього дихання полягає в тому, що вона одночасно і автоматична, і довільно керована. Усвідомлене виконання дихальних технік сприяє посиленню частки коркової регуляції, онтогенетично більш молодої, а отже, вразливої. Регулярні заняття сприяють її розвитку, і більш тонкій диференціації.17. Адаптаційні зміни до створюваних умов мікростресу в системі утилізації кисню сприяють збільшенню кількості дихальних ферментів, потужності та маси мітохондрії; зростає здатність клітин виробляти енергію всупереч нестачі кисню в крові, що притікає. Згодом розвивається стійка й економна адаптація на тканинному рівні (Меерсон Ф.З.).

18. Вплив на емоційну сферу. Емоційні стани спричиняють зміни в диханні. Так, у разі несподіваних, стресових ситуацій дихання призупиняється; у разі сильного емоційного потрясіння, хвилювання ─ частішає, може виникнути задишка, відчуття нестачі повітря. Показовим є той факт, що навіть під час згадки емоційно значущої ситуації, дихання починає змінюватися відповідно до емоції, що виникла в минулому; людина повністю відіграє пережитий стан. Спираючись на дані спостереження, можна зробити висновок, що нічого не минає безслідно: психіка людини і пов’язане з нею тіло являють собою своєрідний “щоденник”, у якому записано практично всі прожиті ситуації (мовою йоґи ці “емоції” називаються васани, мовою психотерапії ─ підсвідомі комплекси, системи конденсованого досвіду (Ст. Грофф)). Деякі з них, емоційно неприємні, які часто є причиною багатьох захворювань, людина ховає сама від себе за допомогою так званих захисних механізмів психіки. І щоб запустити процес зцілення, ці ситуації необхідно випустити назовні. Приміром, шляхом формування певного типу дихання. А коли ситуація відкрита, з нею можна починати працювати. На цьому принципі побудовано багато технік сучасної психотерапії, шаманізму. Подібні техніки можна посилити комбінацією асан і пранаям, впливаючи на певну проекційну зону, пов’язану з “проблемним місцем” у тілі.Тобто пранаяму можна вважати своєрідною психотехнікою (Сафронов А.Г. “Психопрактики в містичних традиціях від архаїки до сучасності”). Щоб виконання її було ефективним, необхідно використовувати деякі ключі. Зокрема, необхідно усвідомлювати емоції, що виникають у процесі дихання, та в подальшому їх окультурювати…

19. Окрім названих ефектів, пранаями є потужним інструментом впливу на енергетичну структуру людини, сприяють очищенню енергетичних каналів, посиленню наявного вибудовування, енергетики практикуючого, а також, за правильного застосування, сприяють розвитку навички управління енергією. В практиці йоґи це робить їх поєднуючою ланкою між техніками, пов’язаними безпосередньо з тілом і техніками, спрямованими на зміну емоційних, поведінкових стереотипів, на управління розумовими процесами. Пранаяма відіграє роль містка, який пов’язує воєдино тіло і душу людини.Ось короткий перелік цілющих ефектів, які отримує організм за регулярної практики пранаям. Додамо, що пранаями дуже різняться між собою і, отже, їх можна підбирати індивідуально, залежно від поточних цілей і завдань. Але займатися подібною практикою рекомендуємо за умови напрацювання досить тонкої рефлексії тілесних і емоційних станів. Не дарма стародавні ачар’ї, що дбайливо зберігали цінні знання, розкривали адептам йоґи таємниці вправного управління диханням, як еліксир, — по краплях: правильно використане та застосоване до місця воно (знання) обіцяло здоров’я та великі блага, застосоване ж поспіхом і без обережності — хвороби та інші неприємності.

Автор: Олена Ахрамєєва, Харків 2010