Механізм впливу асан хатха-йоґи на організм

Ефективність оздоровчого впливу хатха-йоги залежить від грамотного використання асан. Якщо говорити мовою лікарів — призначення за потребою організму. Розуміння принципів використання асан хатха-йоги під різні потреби тіла базується на розумінні їхніх механізмів впливу на організм людини. У традиційній літературі з йоги (Сафронов А.Г. «Йоґа: фізіологія, психосоматика, біоенергетика» — Х, 2010; Еберт Д. «Фізіологічні аспекти йоґи» — СПб, 1999) зазвичай виділяють такі механізми:

• механічний (локальна дія);
• гуморальний (зміна гідростатичного тиску);
• рефлекторний;
• гормональний;
• стресовий;
• психосоматичний;
• психосоматичний;

Досвід застосування асан хатха-йоґи в терапевтичних цілях, вивчення біомеханіки, анатомії і фізіології людини, розуміння людського тіла як системи з біомеханічної точки зору нероздільної, з великою кількістю зв’язків між окремими елементами, задля забезпечення широкого діапазону компенсаторних можливостей, чуйного реагування на внутрішні потреби і зовнішні умови дали змогу прийти до висновку про існування ще одного механізму — фасціально-сухожильного. Полем дії цього механізму є сполучна тканина.

Якби створити спосіб вивчення, за якого залишиться недоторканою сполучна тканина, а решта тканини стануть невидимі, перед нашим поглядом відкрилася б дивна картина всього кістяка організму загалом: починаючи від базального шару шкіри до структурної організації внутрішніх органів. У назві цієї тканини укладений великий сенс – вона дійсно об’єднує окремі клітини, тканини, системи організму, і саме вона є будівельним матеріалом для всіх стінок, перегородок і оболонок. Її функція об’єднання врівноважує розділювальну функцію.

З метою більш детально розкрити процес дії цього механізму необхідно приділити увагу анатомічним і фізіологічним особливостям сполучної тканини. З-поміж фізіологів, що займалися вивченням сполучної тканини (Ілля Мечников, Олексій Заварзін, Людвіг Ашофф). Окреме місце займає Олексій Богомолець, він виділив сполучну тканину в «фізіологічну систему» (тобто сукупність органів і тканин, що виконують одну функцію), яка відрізняється універсальністю, гетерогенністю, високою пристосованістю.

Універсальність проявляється в широкому, «повсюдному» поширенні в організмі. Сполучна тканина складає до 50% маси тіла людини. Ця тканина утворює зв’язки, фасції, оболонки і строму внутрішніх органів, оболонки нервів і судин, хрящі й кістки. Сполучнотканинна оболонка покриває всі ділянки тіла, одночасно обмежуючи й об’єднуючи, вона практично постійна.

Гетерогенність (різнорідність) проявляється в широкому арсеналі варіантів тканини. Маючи обмежену кількість інгредієнтів (клітини і волоконні структури), змішуючи їх у різних пропорціях, природа створила багато різновидів — від прозорої рогівки ока, до кістки.

Крім того, однією з особливостей системи сполучної тканини, яка також лежить в основі процесу впливу фасціально-сухожильного механізму дії асан, є висока пристосовність — чуйне реагування на зміну внутрішнього середовища й зовнішніх чинників, можливість активної регенерації.

З анатомічної точки зору в структурі сполучної тканини можна виділити:

– клітинні елементи,
– волоконні структури, які продукують цими клітинами, і
– матрикс (базова речовина).

Матрикс являє собою рідке желе, утворене високомолекулярними сполуками, скалдниками до 30% маси міжклітинної речовини. Решта 70% — це вода. Високомолекулярні компоненти представлені білками і вуглеводами (мукополісахариди і глікозоаміноглікани — гіалуронова кислота, сульфати хондроїтину, гепарину й кератину). Це колоїдні розчини, які оточують кожну живу клітину, чуйно змінюють свій стан, щоб задовольнити потреби клітин. У «знерухомлених» ділянках базове речовина стає густішим, в’язким, накопичуючи метаболіти. (До речі, це місце дії чисток, Пракшалани, голодування).

Особливий інтерес представляють волоконні структури. Найбільш широко представлені колагенові волокна. В основі лежить білок — колаген, що складається із закручених у спіраль трьох ниток проколагену. Далі по 5-6 ниток колагену об’єднується в протофібріли, які й собі – у фібрили. Колагенові волокна відрізняються високою міцністю і малою розтяжністю, що формує особливості фасціально-сухожильних структур, як от пластичність і пружність.

Процеси старіння тіла пов’язують із порушенням синтезу і просторової організації колагенових волокон. З віком структура цих волокон змінюється — розпушується, збільшується кількість поперечних зшивок у фібрила, і в результаті знижується еластичність тканини. Вона стає більш жорсткою, що в свою чергу призводить до згущення основного речовини й уповільнення метаболізму.

Цікаво, що будову та організацію цих волокон часто порівнюють із напівпровідниками. Колагенові волокна мають властивості рідких кристалів. У відповідь на механічний вплив (розтягнення або стиснення) на поверхні волокон з’являється різниця потенціалів. Ефект, іменований п’єзоелектричним, поширюється за системою сполучної тканини у вигляді зміни конфігурації електромагнітного поля. Так само, лінії електромагнітної напруги включають у роботу клітини, що продукують волокна, розташування яких впорядковано й орієнтовано уздовж ліній розтягування, роблячи опір механічному впливу.

У глобальному масштабі, це виражається в підтримці або зміні просторової організації тіла і внутрішніх органів. За зміни температури, тиску, кислотно-лужної рівноваги, біохімічного складу матриксу система сполучної тканини реагує як біологічний рідкий кристал зміною електромагнітного поля.

З причини найширшого розповсюдження в організмі й тісному зв’язку з іншими органами система сполучної тканини індукторно впливає на органну структуру і функцію. Саме в ділянці сполучної тканини відбувається об’єднання дії нервових закінчень, біологічно активних речовин, клітин імунної системи й гормонів. Безперервність цього рідкокристалічного середовища проявляється у формуванні ще однієї системи комунікації та регуляції – тканинної, на додаток до нервової і гуморальної.

Фасціально-сухожильні структури можна представити у вигляді різноспрямованих струн, що забезпечують своїм натягом і конфронтацією формування постави, вистройки. На мою думку, анатомічний фокус дії асан хатха-йоґи націлений на описувані структури.

«Асана — це вправа, у якій управління енергією і фізіологічними процесами в організмі здійснюється завдяки перерозподілу натягнень, стиснень і напруг у тілі» ( «Сафронов А. Г.« Йоґа: фізіологія, психосоматика, біоенергетика», 2010).

Свідоме натягнення певних сполучнотканинних «струн» за допомогою м’язової роботи — скорочення і розслаблення м’язів, у процесі виконання асан, дає можливість запустити механізм відновлення колагенового синтезу, упорядкувати розташування колагенових волокон, відновити і стабілізувати просторову структуру електромагнітного малюнка людського тіла.

За допомогою нервово-м’язових і нервово-сухожильних веретен (рецепторів) здійснюється прямий і зворотній зв’язок із нервовою системою, за допомогою метаболізму в матриксі — з гуморальною.

З огляду на безперервность і повсюдне поширення системи сполучної тканини виконання асан впливає на внутрішні органи через систему зв’язок і строму останніх, підтримуючи структуру і функцію життєво-важливих систем організму, формуючи просторову організацію тіла й окремих органів.

У цьому й полягає процес дії запропонованого мною фасціально-сухожильного механізму.

Автор: Наталія Кравець, Донецьк 2011