Усе в хатха-йозі існує для раджа-йоґи.
Практично в усіх езотеричних вченнях існували системи вправ, що спрямовані на роботу з фізичним тілом, це додатково відрізняє їх від релігій. Можна згадати гімнастику¹ Гермеса, ушу, твердий і м’який цигун, суфійські кружіння й зікри, зіонг-шинь — гімнастику в’єтнамських ченців, дихальні вправи ісихастів та ін. Однак найбільш розвиненою та витонченою, а можливо, і прадавньою у цьому ряді залишається хатха-йоґа.
Що ж таке робота з фізичним тілом у межах езотеричних традицій? Бажання просто зміцнити тіло, підготувавши його до складних психічних тренувань? Імовірно, що ця мета бралася до уваги, але для її досягнення не потрібні настільки вишукані вправи. Звичайна примітивна гімнастика, винайдена греками (її аналоги були майже у всіх народів), дає прекрасні результати для зміцнення тіла. Оздоровлення? Так, йоґотерапія існує, але не є головною метою йоґи. Ще з сивої давнини відомо, що йоґа призначена для сильних і здорових людей. До того ж медикаментозні засоби лікування (та ж тибетська медицина) давала чудові результати з набагато меншими зусиллями від пацієнта. Може мета — досягнути феноменальних властивостей тіла: сили, гнучкості, витривалості? Абсурд, якщо, звісно, не готувати себе на лаву циркачів… Так у чому ж сенс фізичних тренувань у межах езотеричних традицій? І що найголовніше для нас, у чому сенс хатха-йоґи?
Щоб відповісти на це питання, згадаймо, що йоґа — це система, спрямована на усвідомлену зміну людини; зміну самого себе, свідому перебудову психіки, тонких тіл. Однак психіку людини, а тим більше її тонкі тіла, важко вивчити, працювати з ними ще важче, тому що вони невидимі для звичайної людини. Цьому зарадить зв’язок тонких тіл і психіки з фізичним тілом людини, який стає ключем до тих процесів, що відбуваються на більш тонких тілах.
Дійсно, фізичне тіло є відлунням наших тонких тіл. Зовнішня і внутрішня форми пов’язані. Але, на відміну від тонких тіл, фізичне можна помацати, побачити. Процеси, що відбуваються в тонких тілах, відображаються на фізичному тілі. Так, усілякі психологічні проблеми, проблеми етерного й астрального тіл виявляються в поставі фізичного тіла у вигляді фізичних затисків тіла — контрактур, викривлень хребта, що демонструє загальний стан чакральної системи людини, а глибше — і захворювань².
Правильно й навпаки: впливаючи на тіло, можна впливати на психіку. Саме це становить основу хатха-йоґи, пояснює її існування й місце в системі йоґи.
Чи змінюється мета йоґи? Вважаю, що можна переконливо відповісти «так» на це питання. Психотип сучасної європейської людини радикально відрізняється від психотипу індуса. Ми люди, що живуть головою («пуголовки»), тоді як індуси були і є «чуттєвики», люди, які живуть здебільшого чуттєво-емоційною сферою. Це призводить до відмінностей у шляхах, які ведуть до духовної гармонії: для індусів цей шлях був пов’язаний із «підняттям» енергії (звідки й поняття «кундаліні»), для нас — з її опусканням, розвитком тілесності й чуттєвості.
Тому механічне запозичення індійських практик йоґи для поточних культурно-історичних умов без переосмислення — згубний шлях, який скоріш відводить від гармонії, а саму йоґу — винятково раціональну і прагматичну систему — перетворює на релігію.
Примітки #
1. Я використовую традиційне слово «гімнастика» у зв’язку з відсутністю іншого, більш влучного. Але всі перераховані технології принципово відрізняються (навіть у підході) від того, що греки називали «гімнастикою». ↑
2. Детальніше з принципами та схемами такої відповідності можна ознайомитися в моїй книзі «Чакральна психодіагностика» ↑.