Психологічний аспект
Медитативні методи ґрунтуються на управлінні функціями психіки за допомогою концентрації уваги (пасивна медитація) або волі (активна медитація). Оскільки не тільки методи, а й способи різняться та, крім того, поняття «медитація» розуміють найчастіше як геть різнорідні процеси, спробуємо навести типологію медитацій за способом їх виконання.
У медитаціях першого типу увага зосереджується на сигналах, що виходять з об’єкта. Мимоволі цей тип медитації ми виконуємо тоді, коли ми пильно вдивляємося, прислухаємося або принюхуємося, а також «вчуваємось» у болісні симптоми або інші відчуття організму. Найпростішими з найбільш відомих медитацій даного типу є тратака — концентрація погляду на блискучому предметі, споглядання дерев’яної кульки, що практикується в Китаї та інших країнах. Ці медитації мають двозначний ефект. З одного боку, зосередження на певному внутрішньому об’єкті приводить до його актуалізації, тобто до його свідомого сприйняття, що сприяє розширенню свідомості. З іншого боку, тривале зосередження може призвести до відключення уваги внаслідок втоми й аутогіпнозу.
Об’єктом споглядальної медитації можуть бути не тільки внутрішні сигнали, а й стереотипи поведінки людини. Наведемо приклад відповідної практики з буддистської традиції:
Вдихаючи, він усвідомлює, що вдихає й, видихаючи, він усвідомлює, що видихає.
1. Вдихаючи довго, він усвідомлює: «Я вдихаю довго». Видихаючи довго, він усвідомлює: «Я видихаю довго». Так він практикує.
2. Вдихаючи коротко, він усвідомлює: «Я вдихаю коротко». Видихаючи коротко, він усвідомлює: «Я видихаю коротко». Так він практикує.
3. «Я вдихаю й усвідомлюю все моє тіло. Я видихаю й усвідомлюю все моє тіло». Так він практикує.
4. «Я вдихаю, і все моє тіло стає тихим і мирним. Я видихаю, і все моє тіло стає тихим і мирним». Так він практикує.
5. «Я вдихаю й відчуваю радість. Я видихаю й відчуваю радість». Так він практикує.
6. «Я вдихаю й відчуваю щастя. Я видихаю й відчуваю щастя». Так він практикує.
7. «Я вдихаю й усвідомлюю активність розуму в мені. Я видихаю й усвідомлюю активність розуму в мені». Так він практикує.
8. «Я вдихаю і доводжу активність розуму в мені до спокою й миру. Я видихаю і доводжу активність розуму в мені до спокою й миру». Так він практикує.
9. «Я вдихаю й усвідомлюю мій розум. Я видихаю й усвідомлюю мій розум». Так він практикує.
10. «Я вдихаю й роблю мій розум щасливим і мирним. Я видихаю й роблю мій розум щасливим і мирним». Так він практикує.
11. «Я вдихаю й зосереджую мій розум. Я видихаю й зосереджую мій розум». Так він практикує.
12. «Я вдихаю і звільняю мій розум. Я видихаю і звільняю мій розум». Так він практикує.
13. «Я вдихаю і спостерігаю минущу природу всіх дгарм. Я видихаю і спостерігаю минущу природу всіх дгарм». Так він практикує.
14. «Я вдихаю і спостерігаю зникнення всіх дгарм. Я видихаю і спостерігаю зникнення всіх дгарм». Так він практикує.
15. «Я вдихаю і споглядаю звільнення. Я видихаю і споглядаю звільнення». Так він практикує.
16. «Я вдихаю і споглядаю залишення всього. Я видихаю і споглядаю залишення всього». Так він практикує.
«Сутра повного усвідомлення подиху»
Медитації другого типу — різні форми культивування, тобто активне управління функціями організму за допомогою волі. Залежно від способу подання вольової команди, ці медитації можна поділити на візуалізації, мовні й кінестетичні впливи. Найчастіше практикуються перші дві.
Під час візуалізації вольова команда передається підсвідомості у вигляді певних зрозумілих їй візуальних образів, картин, форм. Найбільш відомими медитаціями цього типу є візуалізація руху енергії у вигляді сяйва певного кольору, медитація на малюнках чакр, органах, мандалах тощо. До словесних впливів належать медитації, під час яких вольова команда подається в словесній формі, як, наприклад, у системі аутогенного тренування Шульца («Моя права рука стає важче») і самонавіянні Е. Куе («Мені з кожним днем стає дедалі краще і краще з усіх боків»). Ті, хто практикує кінестетичний вплив вольовим зусиллям, намагаються викликати в тілі різні відчуття — важкості, легкості, тепла або холоду та ін.
Об’єктом активного впливу під час медитацій другого типу можуть бути не тільки фізіологічні відчуття, а й думки.
«Усі думки, як тільки вони з’являються, мають припинятися. Навіть думка про припинення думок має бути відкинута геть».
«Махаяна-шраддхотпада-шастра»
Також об’єктами медитації можуть стати елементи світогляду людину, її життєва позиція, самовідчуття й самопозиціонування у світі.
«Той, хто практикує аналітичне споглядання, повинен спостерігати, що всі зумовлені явища у світі не є сталими й перебувають у процесі постійної зміни й руйнування… Йому слід споглядати, що все мислиме як минуле є лише ілюзія, подібна до сновидіння, що все, що може мислитися як сьогодення, є лише подобою спалаху блискавки, і що все, що може мислитися як майбутнє, є лише подобою хмар, які раптово розганяє вітер».
«Махаяна-шраддхотпада-шастра»
Вважається, що в західній психології перевага віддається використанню активних технік; у східних традиціях, навпаки, переважають техніки концентрації, спокою, споглядального підходу, за допомогою яких можна з успіхом викликати стан захвату, мовчання розуму й трансу. Насправді такий погляд є поверхневим. Кожна з традицій володіла достатньо широким набором медитацій відповідного типу.
З огляду на все сказане вище, слід зазначити, що тільки медитація третього типу є медитацією в повному сенсі цього слова і є синтезом обох наведених вище типів вправ. Практик одночасно дає вольові команди, спрямовані на зміну стану, і споглядає свій стан, що дозволяє контролювати результативність команд і коректувати їх, а отже, підвищує шанси досягти бажаної мети.
Енергетичний аспект медитацій
Ми поговорили про медитації з позиції психології. Що ж вони таке з позиції езотерики? Медитації — це вправи для астрального тіла. Астральне тіло, як і фізичне, тренується за допомогою певних вправ, причому сутність цього тренування, як і для фізичного, так і для етерного тіл, полягає в тому, щоб зробити відповідне тіло гнучкішим, тобто здатним досягати більшого діапазону станів, сильнішим, тобто стійкішим до зовнішніх емоційних впливів, і більш енергетичним, тобто яскравим у власних емоційних проявах. З цього випливає, що медитації, як і асани, треба робити комплексно, з чітким усвідомлюванням завдання і плану тренування, з компенсацією одних змінених станів психіки іншими, протилежними їм, для того, щоб розширити діапазон доступних станів у реальному житті й тим самим збільшити діапазон внутрішніх ступенів волі.
Іноді поняття медитації суттєво звужують, називаючи медитативними станами лише деякі «заспокоєні», пасивні стани психіки. Наприклад, відомий німецький дослідник йоґи Дитріх Еберт дає таке визначення: «Медитація є не що інше, як трофотропний стан із перевагою активності парасимпатичної частини вегетативної нервової системи». Однак можна навести десятки, якщо не сотні прикладів медитативних технік, що очевидно активізують людину, тобто роблять активною саме симпатичну частину ВНС. Тому ми вважаємо, що такий погляд є відбиттям поширеного хибного розуміння йоґи, породженого «орелігійнюванням» індійської йоґи. Більш детально із проблемою психопрактик у різних традиціях пропоную ознайомитися в моїй монографії «Релігійні психопрактики в історії культури».