Натья-щастра
Наука драматичного мистецтва
«Натья-щастра» — це твір, присвячений індійському естетизму. Із йоґою його зʼєднує чакральний дискурс, а саме, вішуддга-чакра.
Вішуддга — чакра естетичних відчуттів. Шлях її розвитку — сприйняття та створення мистецтва. Її особлива сила — передавати відчуття та ідеї через мови, століття та культурні відмінності. Мистецтво — сфера її буття.
У перекладі з санскриту вішуддга означає «очищена». Очищення — це процес розвитку чакри. Автор очищує слова, рухи, мазки пензля, тони голосу — будь-який інструмент передачі відчуттів від áктора до аудиторії.
Історія створення Натья-щастри
Історія створення Натья-шастри не має відношення до історичних фактів, натомість сповнена міфів, богів і напівбогів (якшів, гандхарвів, апсар). Тож…
Спочатку були Веди. Було їх чотири — Яджур, Адхарва, Сома і Рьгведа. І був закон недоторканності для нижчих каст – вивчати Веди могли лиш брахмани, кшатрії й вашью. І було милосердя богів, які, дбаючи про розвиток шудр, прийшли до Шиви і Брахми і попрохали створити п’яту Веду — ту, що стане доступною для всіх людей. І Шива з Брахмою створили «Натья-веду», «Веду драмматичного мистецтва». І було в ній 36 тисяч віршів і була вона неосяжною за одне людське життя. Тому, муні Бхарата, який досконало знав «Натья-веду», скоротив її до 6000 рядків, назвавши «Натья-шастра», «Наука драмматичного мистецтва». І війшли в неї підрозділи — засоби контролю та передачі емоцій (бхави), відтворення естетичних відчуттів (раси), мудри — жести руками, музика, поетика, мистецтво діалогу, мистецтво декорацій та костюму, рухи тілом, залучення аудиторії, танець.
Минуло 1000 років і філософ Абхінавагупта, що вивчив «Натья-шастру», створив свій коментар до неї «Абхінава-Бхаррата», знову збільшивши кількість рядків.
Минуло ще 1000 років і ми читаємо рядки «Натья-шастри» та коментаря в оригіналі та в перекладі і радіємо з того, що давним-давно Індра прийшов з проханням до танцюючого Шиви.
Світлини з музею Танцю у Львові.