maṇipūra-sucakrantu vakṣye sarvārtha-siddhidam ।
yac-cintanāc cidānandaprāptir bhavati niścitam ॥1॥
Розповім про чудову маніпура чакру, що дає досягнення всіх цілей, Від роздумів про котру, безсумнівно досягається [стан] чіт-ананда.
Мене зацікавив епітет sarvārtha-siddhida, оскільки це дуже точне формулювання в одному слові суті маніпури – здатність досягати всіх цілей. Будучи під враженням, я глянув у відповідний рядок про свахіштхану. І тут мене очікувало найсмачніше.
svādhiṣṭhānam atho vakṣye cakraṃ jñāna-pradaṃ nṛṇām ।
yasya smaraṇamātreṇa bheda-jñānaṃ vinaśyati ॥1॥
Зараз розповім про свадхіштхану, що дає знання людям. Саме лиш утримування в пам’яті котрої руйнує знання розділеності (bheda-jñānaṃ).
Перший рядок мене не здивував. Я неодноразово розповідав в лекціях та статтях про те, що саме розвинутість свадхіштхани дає людині гарну здатність до навчання. Та що таке bheda-jñānaṃ — дослівно знання про розділеність? І тут я згадав про коментар Бхаскари до Шива – сутри. Коментуючи 2 сутру:
jñānaṃ bandhaḥ
Кайдани — це знання
Бхаскара вводить категорію “знання про розділеність»:
ahaṃ mamedamiti yaj-jñānaṃ bheda-prathātmakam॥16॥
«Я», «Це моє» — таке знання має природу, відому як розділення.
До чого ж тут свадхістхана. Та до того, що в стані сильних сексуальних переживань людина забуває про своє Я. Вона з’єднується через контекстне переживання з іншою людиною. Такий ось милий натяк епітетом.