В основі цього підходу лежить уявлення про психіку як про сукупність психічних процесів. Кожен із них можна виділити та вивчити відносно незалежно. Виділяють три основні групи психічних процесів: пізнавальні, емоційно-чуттєві, вольові. До пізнавальних відносять: відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, інтуїцію. Групу емоційно-чуттєвих процесів складають емоції та почуття.
Розглянемо стислі характеристики кожного процесу.
1. Відчуттями є елементарні кванти інформації, які сприймаються органами чуття (рецепторами). Так, відчуттями є колір, відчуття тепла-холоду, запаху, шершавості, смаку. Рецептори поділяють на три групи.
2. Сприйняття — це відчуття про той чи інший об’єкт, які людина складає разом, та котрі дозволяють ідентифікувати об’єкт як цілісний. Наприклад, підсумувавши червоний колір, круглу форму, відповідний запах і смак, ми починаємо розуміти, що перед нами — тарілка борщу.
Існує формула: Сприйняття = відчуття + дія.
Дійсно, аби перейти від відчуття до сприйняття, ми маємо здійснити певні дії — оглянути об’єкт із різних боків, помацати, обнюхати тощо.
3. Пам’ять — це здатність людини фіксувати інформацію, яку вона отримала ззовні або згенерувала самостійно.
За тривалістю пам’ять поділяють на короткочасну та довготривалу, за типом збереженої інформації — на зорову, моторну, слухову тощо. Відповідні назви говорять самі за себе.
4. Мислення — це властивість людини здійснювати в своєму мозку складні логічні та математичні операції, а також встановлювати зв’язки між предметами, подіями та явищами. Цю функцію часто називають інтелектом. У процесі мислення людина оперує образами, символами, поняттями. Залежно від цього, мислення називається образним, символічним (абстрактним) або поняттєвим. Абстрактне мислення вважають одним з основних атрибутів людини.
5. Уявою називається здатність людини комбінувати фрагменти свого досвіду та вражень, утворюючи з них нові образи.
6. Інтуїцією називається необумовлені знання людини, тобто такі знання, котрі отримані не шляхом логічного аналізу, а є результатом діяльності несвідомого.
7. Емоції є найбільш примітивним способом вираження людиною своїх станів, які онтогенетично пов’язані з тваринним світом. Можна сказати, що емоції — це мова спілкування тварин, котру успадкувала людина. Прикладами емоцій є плач, сміх, похмурість.
8. Почуття є формами прихильності людини до певного об’єкта. Почуття зазвичай більш тривалі, ніж емоції. Прикладами почуттів є любов, ненависть, гнів, захоплення. Емоції та почуття зазвичай переплетені між собою. Можна сказати, що емоції є зовнішнім виразом почуттів.
9. Воля та вольові процеси є особливою формою психічних процесів. Їх визначення достатньо довго не було сформульоване. Найбільш вдалою спробою визначення волі можна вважати наступне: воля — це здатність людини зберігати цілісність свого Я, незважаючи на тиск зовнішнього середовища та деструктивні внутрішньо психічні фактори.
Вищевикладена концепція, незважаючи на свою недосконалість та емпіризм, має численні практичні застосування
Якщо людина знає вимоги до рівня розвитку певних психічних процесів та володіє відповідними методами психодіагностики, вона може проводити професійний відбір.
Спираючись на ці категорії, можна будувати концепції медицинської психології, як зробила Б.В. Зейгарник. Так, порушення психіки поділили на порушення пам’яті, мислення, емоційної сфери, вольової сфери тощо. Для прикладу одного з вдалих застосувань цієї інтерпретації розглянемо Юнгівську модель психологічних типів. В основу цієї класифікації покладені психічні процеси: відчуття, сприйняття, мислення, емоції, почуття та інтуїція. Згідно з Юнгом, у кожної людини найбільш виражена лиш одна з указаних психічних функцій та існує закономірність щодо ступеня розвитку інших. Ця закономірність виражається так: у людини з розвиненою функцією мислення (мисленнєвий тип) функція почуттів не лише розвинена слабо, але й пригнічена та витіснена у несвідоме. Одна з сусідніх функції — відчуття або інтуїція — є допоміжною для мислення, інша — другою допоміжною. Аналогічно у людини з розвиненою інтуїцією (інтуїт), функція відчуття є пригніченою, а мислення та почуття є допоміжними.
Важливо, що людина витісняє протилежну до основної функцію у несвідоме, і, як наслідок, також несвідомо в неї з’являється тяга до партнера, який має протилежний психотип. Наприклад, чоловік, що є мисленнєвим екстравертом з допоміжною функцією почуття, шукатиме жінку — почуттєвого інтроверта з допоміжною інтуїцією. Як правило, саме такі парадоксальні пари найбільш міцні.
Другим цікавим наслідком є криза 40 років. Ця криза проявляється у невластивій для людини поведінці, часто в імпульсивних необдуманих вчинках, у бажанні різко змінити своє життя. Згідно з цією концепцією кризу 40 років пояснюють так: функція, яку людина витісняла, проривається на свідомий рівень. Людина не вміє керувати проявами такої функції, тому її поведінка стає дивною, а іноді — соціально дезадаптативною.
Ця класифікація була покладена в основу одного з прикладних напрямків сучасної психології — соціоніки.
Врахувавши те, що кожна людина може бути екстравертом та інтровертом, тобто направляти фокус своєї енергії зовні або всередину себе, отримаємо 16 основних психотипів.
Сприйняття = відчуття + дія.
Дійсно, аби перейти від відчуття до сприйняття, ми маємо здійснити певні дії — оглянути об’єкт із різних боків, помацати, обнюхати тощо.