— Ми вже приїхали?
— Ні.
— Ми вже приїхали?
— Поки ні.
— А зараз приїхали?
— Ні…
— Вже приїхали?
— Ні!
— А тепер приїхали?
— Так.
— Чесно?
— Ні!!!
(с) Осел з мультика «Шрек».
Алюзія на цей діалог — це короткий зміст комунікації з деякими людьми, які прагнуть чогось навчитися. З одного боку, немає нічого прекраснішого, ніж людина, яка рветься до розвитку і виявляє непідробний інтерес до предмета, що вивчається. З іншого ж боку, не можна доїхати до королівства, яке знаходиться «за тридев’ять земель» за півгодини, не можна народити дитину за один місяць, навіть якщо їсти 9 разів на день, і виростити дерево за три дні теж не можна.
У всього є характерний темп, особливий хід руху, по-своєму, єдино можливий і правильний. Навчання будь-якої простої навички і, тим більше, мистецтва управління собою — Йоги, вимагає натхнення, часу, терпіння, зусиль, контролю і буде супроводжуватись як яскравими відкриттями, так і цінними осмисленнями. Пропущена деталь, не здобутий досвід, поверхневе знання, суєтне сприйняття на ранніх стадіях навчання може перешкодити «скласти пазл» розуміння через багато років практики.
Саме тому програма навчання в Українській Федерації йоги розгортається для учня поетапно, нашаровується поняттями, теоріями, систематизаціями, тілесними переживаннями, особистим духовним досвідом і, згодом, концептуалізується самим учнем у нове знання про себе та навколишню дійсність.
Поспіх, квапливість, дратівливість, спроба перехитрувати час, забігти на сходинку вище і раніше за інших у процесі навчання шкідливі, та м’яко, але наочно, підказують учневі, на що, насправді, варто звернути увагу, про що, насправді, варто поміркувати, замість того, щоб вислизаючи від дійсно важливого, ломитися вперед по укочених рейках своїх власних упереджень і не конструктивних форм поведінки.
І тоді цінність придбає сам шлях, а бажання прибути до пункту призначення стане приємною пригодою!
Станіслава Стефановська, інструкторка команди “Йоги без кордонів”