Уривок тексту, присвяченого технікам та методам візуальної психодіагностики. Автор — Андрій Сафронов
Актуальність практики
Візуальна психодіагностика — це здатність розуміти особливості психотипу людини за зовнішніми ознаками.
Навіщо потрібна така здатність? Вона покращить будь-яке спілкування та прискорить розвиток різних тонких здібностей (що на санскриті мають назву сіддхи).
Основний її принцип: психіка людини спроєктована на фізичне тіло. На відміну від психіки, яку не можна побачити, фізичне тіло ми спостерігаємо.
Подивившись на фізичне тіло, проаналізувавши його параметри, ми можемо зробити висновки щодо психічного стану людини, як глобального, так і локального, миттєвого. Спостереження психологічних особливостей людини, її психічного стану до того, як ви почали спілкуватися або в процесі спілкування необхідно, щоб визначити, чи в потрібному напрямку просувається спілкування. Таким є практичний, прагматичний зміст психодіагностики.
Більш абстрактний сенс у тому, що візуальна психодіагностика – один із найдієвіших ключів до розвитку бачення. Чим менше ви витрачаєте часу на визначення емоційного стану людини, тим більшою мірою інструментальна навичка замінюється сіддхою. Згодом вже не потрібно довго вдивлятися в людину, вивчати її позу та міміку для того, щоб визначити особливості її характеру.
Зменшення кількості необхідних ознак для розуміння людини – це й є розвитком діагностичного бачення цілителя.
Навички візуальної психодіагностики також цікаві тим, що вони можуть бути застосовані і до себе. Свої психологічні проблеми людині часто складно побачити й усвідомити, т.к. включаються захисні механізми психіки – перепони, які не дозволяють адекватно оцінювати свій власний стан. Фізичне ж тіло видно завжди. Його від себе не приховаєш. Тож, подивившись у дзеркало, застосовуючи схеми діагностики, ми можемо помітити свій реальний психологічний стан.
Важливий методологічний момент
Існують різні системи, які намагаються розвивати навички візуальної психодіагностики, наприклад НЛП. Але є нюанси. З точки зору йоги, у того органу тонкого тіла, який відповідає за бачення і називається «третім оком», є два стани ха- і тха-. Подібно до правої та лівої півкулі, один з них відповідає за аналіз, за науковий світогляд, за здатність розкладати складні поведінкові форми на елементарні складові (стан «ха»). Стан «тха» відповідає за синтетичне мислення, за відчуття й т.д.
При розвитку вміння візуальної психодіагностики не можна впадати до однієї з крайнощів, у які іноді впадають люди, які практикують психотренінги — відштовхуючись від методу, намагаються зробити висновки, зіставляючи схематичні деталі. Але без емпатичного відчуття, (тобто без уміння налаштовуватися на стан будь-якої людини), самі собою окремі елементарні навички, будуть марні. Якщо взяти величезну кількість рівнів перегляду людини й намагатися прораховувати їх розумом, розумом можна рушити. Саме емпатичне відчуття є тим, чого найчастіше потребує діагностика. Обидві елементарні складові потрібні для того, щоб за щось зачепитися, щоб глибше відчути людину.
Також, жодна проста схема для опису людини не спрацює, тому що людина є ієрархічно складною істотою.
Існує ієрархія психологічних рівнів, кожна з яких зав’язана на інші. Існують також схеми відповідності. Ці схеми існують паралельно одна одній, тому під час аналізу людини обмежитися лише одним рівнем недостатньо.
Для адекватного розуміння розкладемо ці рівні ієрархічно. Опанування кожним рівнем дає певний набір можливостей діагностики людини. Кожен наступний рівень дає глибше розуміння стану людини. Наступні рівні складніші за попередні з тієї причини, що потрібно вміти відстежувати більшу кількість деталей. Тому ми почнемо від простіших і рухатимемося до вивчення глибших рівнів, від статичних до тонкіших і динамічних рівнів. Отже, за якими ж ієрархічними рівнями можна аналізувати людину? Ці рівні відповідають природній природі людини.
АНАЛІЗ КОНСТИТУЦІЙНОГО ТИПУ
Перший, найпростіший рівень аналізу людини – це аналіз конституційного типу. Конституційний тип – це загальна будова фізичного тіла. Коли зародок людини має лише кілька клітин, у неї виділяється три шари — ектодерма, мезодерма та ентодерма. Надалі, з кожного з цих листків вишиковується: з першого – нервова тканина, з іншого – м’язова тканина, з третього – тканина внутрішніх органів. Причому співвідношення розвиненості цих тканин у різних людей по-різному. Залежно від ступеня розвиненості кожної з цих тканин людей можна умовно поділити на три типи, що називаються в медицині та психології: астенічний тип, атлетичний тип, пікнічний тип. Або, іншими словами, “нервовий” тип, “м’язовий” тип і “шлунковий” тип. Самі назви кажуть за себе. Три енергетичні центри і в китайській традиції, які відповідають голові, серцю та всім внутрішнім органам.
Які ж особливості кожного типу? Тип – це спосіб вибудови тканин людини, насамперед – нервової системи. Саме на фізичну вибудову людини надалі накладається характер, інтелект, комплекси, виховання, установки.
Тіло – це основа, фундамент особистості. Залежно від того, як побудовано фундамент, усі можливі надбудови будуть ставати тим чи іншим способом. Так, людині певного типу можна спробувати дати виховання, що відповідає іншому типу, але, по-перше, це складніше, а по-друге – все одно проглядатиметься базовий корінь.
Які ж психологічні характеристики кожного типу та як їх діагностувати?
1. Астенічний тип
Астенічний тип легко діагностувати. Це людина, яка візуально виглядає вище, ніж вона є насправді, – людина, «витягнута вгору». Частіше за усе, в нього тонка кістка, тонка шкіра, крізь яку просвічуються судини. Часто така людина бліда, має витягнуту форму обличчя. Грудний кут гострий, менш як 90%. Вона схильна до розумових видів діяльності, причому до абстрактних. Така людина, зазвичай, не схильний до інтенсивного спілкуванню, т.к. спілкування з людьми її втомлює. Для такого типу характерна підвищена стомлюваність. Причому, навіть якщо людина виросла в умовах великих фізичних навантажень, наприклад, займалася фізичною працею, все одно для цього типу не характерне значне обростання м’язами, швидше, може вийти сухорляве тіло, в якому, навіть за великої витривалості, не буде вираженої розвиненості м’язів. Люди астенічного типу схильні до абстрактних видів діяльності, до деякої схематизації сприйняття. При цьому, попри їхню схильність до розумової діяльності, необов’язково такі люди – інтелектуали. Тому що в цьому випадку ці конституційні типи визначають схильність між цими трьома варіантами. Якщо людина має схильність до розумових видів діяльності, а відповідне вміння не розвинено, він не стане інтелектуалом.
2. Атлетичний чи м’язовий тип
До цього типу відносяться, як правило, люди з гармонійно розвиненою мускулатурою, схильні до активної діяльності, вольових рішень, інтенсивного руху крізь життя. Ці люди емоційніші за людей астенічного типу, що не схильні виводити емоції назовні. Астенікам швидше властиве внутрішнє відтворення емоційних станів, застрявання тощо. Вони не схильні до інтенсивних емоційних проявів, вони швидко їх втомлюють.
3. Пікнічний чи шлунковий тип
Це тип людини, яка тяжіє до відпочинку, розслаблення. Якщо аналізувати м’язову систему, то в астеніка вона буде трохи недорозвинена, в атлета вона перебуває в тонусі, а у людини пікнічного типу м’язи вкриті легким шаром жиру. Про зовнішність такої людини можна сказати: «людина-колобок». Він кругленький, шкіра зазвичай м’яка (на відміну від пружної шкіри людини атлетичного типу). Така людина тяжіє до спілкування, душевного комфорту. Дуже цінує задоволення, особливо харчові.
Вміння виділяти астенічний, атлетичний, пікнічний типи вже дозволяє щось сказати про людину: для атлетичного типу характерні рішучі варіанти поведінки, астенічному типу властива «западучість», стомлюваність, але інтелектуальність, людина пікнічного типу – душа компанії, схильна до керівництва.
Тип — це база, з якої можна зібрати будь-що. Існує дуже простий спосіб визначення конституційного типу людини (хоча цей спосіб примітивний, тому не завжди діє добре): ріст людини в сантиметрах потрібно розділити на його вагу в кілограмах. Якщо співвідношення становить 2,5 – це атлетичний тип, якщо понад 2,5 – астенічний тип, якщо менш як 2,5 – це пікнічний тип. Наведена вище класифікація типів будови тіла розроблялася для чоловіків. Для жінок вносяться деякі корективи. Зокрема, якщо чоловік астенічної статури має, як правило, ріст вище середнього, то жінки астенічної статури мають ріст нижче середнього – варіант маленької та тендітної жінки. Жінки атлетичного типу мають розвинену грудну клітину, вони широкі у плечах. Жінки пікнічного типу характеризуються підвищеними жировими відкладеннями, як і чоловіки. Схильність до жирових відкладень, особливо у похилому віці, спостерігається переважно у людей пікнічного типу. З перелічених типів можна припускати наявність найімовірніших захворювань, властивих відповідним людям. Це найпростіша класифікація, але перше, що ви визначаєте, коли дивитеся на людину – це її конституційний тип.
ТИПИ РОЗПОДІЛУ ЕНЕРГІЇ
Наступний рівень діагностування я умовно назвав способом розподілу енергії у людині. Людина – істота енергетична. Її фізична вибудова є відбитком її енергетичної вибудови. На цьому рівні ми вперше стикаємося з енергією. За способом розподілу енергії можна назвати кілька виражених типів. Типи, які будуть описані, чисті. У реальної людини тип може бути змішанням цих чистих типів у певних пропорціях.
1. Шизоїдний тип
Перший тип розподілу енергії, який ми розглянемо – це шизоїдний тип. Шизоїдний тип розподілу енергії слід плутати з шизофреніей, т.к. шизофренія – це психічна хвороба, а чи не тип, хоча у граничному виразі
для шизоїдного типу ймовірність шизофренії вища, ніж для представника іншого типу. Шизоїдний — це такий розподіл енергії, при якому її основна частина зосереджена в голові. У такої людини розумова активність висока, а активність тіла – досить низька. Складається таке враження, що голова насаджена на тонку паличку, а кінцівки бовтаються на шарнірах. Людина вся трохи незграбна, у неї практично повністю відсутня пластика. Особливо це видно, коли така людина намагається танцювати чи виконати якісь рухи з бойових мистецтв: кожна частина тіла у неї рухається трохи окремо від інших. Походить це від того, що тіло недостатньо сильно енергетизовано. Якщо не користуватися терміном «енергетичний», то можна сказати, що в людини мала частина уваги прикута до тіла, більша ж частина уваги прикута до її власних думок. Втім, думки у представника такого типу теж вишиковуються специфічно.
Для шизоїдного типу характерна уявна схематизація. Це людина, яка мислить схемами. Вона не може мислити якимись загальноінтуїтивними чи емоційними образами. Її реальність — це схема, яка має бути розкладена до елементарних станів, адекватно чи неадекватно – неважливо. Головне – вона має бути достатньо диференційована. Для шизоїдного типу розподілу енергії, оскільки в усіх нижніх чакрах енергії мало, характерні такі прояви: людині важко виражати свої емоції, емоційна сфера, як правило, збіднена, і, відповідно, ослаблена. Такій людині важко вступати в конфліктні ситуації, в міжособистісну взаємодію, тому що, якщо спілкування відбувається не тільки на рівні голови, вона відчуває дискомфорт, тому що їй не вистачає енергії. Такий перерозподіл енергії призводить до того, що шизоїдний тип дуже стомлюваний. Відсутність енергії в нижніх чакрах призводить також до того, що спілкування, в яке вступає така людина, має переважно інтелектуальний характер, і мало насичене емоційно. У сексі представники шизоїдного типу діють також від голови. Не вміючи віддатися пристрасті й отримати максимальне задоволення, вони замінюють його технічним експериментуванням або витісняють секс на периферію життя.
2. Істероїдний тип
Наступний тип розподілу енергії — істероїдний тип, за якого розподіл енергії йде не рівномірно в полі, а таким чином, що на периферії поля людини енергії більше, ніж у центрі. Якщо дивитися на рівні фізичного тіла, то можна помітити, що в такої людини рух кінцівок ніколи не починається від центру. Рухи починаються на околиці й у центрі закінчуються. Таке відчуття, наче актор, граючи в аматорському театрі, не дуже вміло намагається зобразити певний стан. Людина ніби запускає емоційний стан. Так і є. У представника істероїдного типу (його ще називають демонстративним типом) емоції та стани виражаються назовні, набагато більше, ніж є насправді. Цей тип тому й називається демонстративним, що значна частка енергообміну йде за рахунок того, що вона демонструє свої емоції оточуючим. Демонстративному типу важко перебувати наодинці з самим собою, бо немає глядача. Зазвичай такій людині, щоб зробити будь-який жест, необхідний глядач. Характерною ознакою демонстративності є емоційна нещирість. Людина не відчуває насправді тих станів, які вона демонструє. Помічено, що представники істероїдного типу найчастіше схильні до суїцидів, проте відсоток вдалих суїцидів найменший. Людина вішається для того, щоб її встигли зняти, викидається з вікна, щоб її встигли вчасно зловити.
Як сказав хтось із класиків: “Жінка ніколи не непритомніє, якщо поруч немає нікого, хто міг би її підтримати”. Це так, тому що непритомність — найчастіше типова істероїдна форма поведінки, вона передбачає якесь привернення уваги. А сенс істероїдної поведінки — це завжди привернення уваги до себе.
Якщо ви виявили, що у людини на периферії більше всілякої жестикуляції та енергії, ніж усередині, то ви розумієте, що така людина, як правило, нещира. Причому ця нещирість йде не від голови, як у шизоїда, який вибудовує свою форму поведінки штучно. Ця нещирість абсолютно щира! Ця людина, ридаючи, або перебуваючи в захваті, від щирого серця вірить, що вона ридає або перебуває в захваті. Але насправді цього емоційного стану немає, і за зміни зовнішніх умов людина дуже швидко переключиться на іншу емоційну форму. У людей істероїдного типу можуть проявлятися емоційні та психосоматичні розлади певного типу. Наприклад, для істероїдів можуть бути характерні захворювання серця і шлунка, причому такого характеру: “Ти мене образив, у мене тепер болить серце”. Болить воно доти, доки корисно, щоб воно боліло. Потім, коли корисність зникне, біль миттєво мине. Але серце справді болить, що дивно. Коли людина прикидається, то вона нещира, тобто вона розуміє, який її стан насправді. Істероїд же цього не розуміє. Якщо він каже, що вистрибне з вікна, то він щиро до цього вікна рветься. Згадайте епізод із фільму “Данді — крокодил”. Чоловік збирається стрибати з хмарочоса, а Данді йде по даху і каже йому: “Ну, що ти стоїш, стрибай! У мене тут ранкова прогулянка, ти мені заважаєш. Давай стрибай, а я пішов”. Той відповідає, що так стрибати не може. Тому що не має необхідної емоційної реакції: “Ах! Не стрибай!”. Виходить свого роду амортизація. Це є найбільш правильним варіантом спілкування з представниками істероїдного типу. Ви не даєте потрібної емоційної реакції, і, відповідно, людина не розвиває ту форму поведінки, яку вона збиралася реалізувати.
Істероїдність може бути виражена різною мірою, починаючи від граничної форми — істерична форма шизофренії, закінчуючи легким артистизмом.
Існує такий принцип, що людина, яка прагне бути соціально успішною, має знайти ту форму існування в соціумі, яка відповідає її психотипу. З людей, які мають підвищену демонстративність, виходять хороші артисти, політичні діячі тощо. Це люди, яким необхідно постійно грати на публіці. Коли це виходить, то людина реалізувує свої можливості.
3. Ригідний тип
Наступний тип розподілу енергії — ригідний тип. Розподіл енергії у цього типу зворотній істероїдному. Уся енергія стягнута всередину, ущільнена, відгороджена від зовнішніх шарів. Зовні енергії в людини мало, а всередині вона досить щільна. Відмінність від нормального розподілу енергії в тому, що ця енергія не може бути випущена. Людину ригідного типу можна визначити за такими зовнішніми ознаками. Як правило, такій людині психологічно важко розігнути кінцівки. Якщо ви їй запропонуєте випрямитися, а потім на кілька секунд відвернетесь, вона якимось чином зігнеться, стисне пальці, зігне руки в ліктях, зігне ноги в колінах, підіжметься. Людині дуже важко прийняти якісь розкриті пози, її пози будуть напіврозкриті, тому що вся енергія локалізована всередині. Такій людині важко даються бурхливі емоційні переживання. Емоції можуть бути бурхливими, але все це відбувається всередині. Зовнішніх, яскравих проявів не буде доти, доки людину не прорве, тобто доти, доки в неї не станеться нервовий зрив, тобто руйнування в енергетичній системі.
Ригідний тип, по суті, зворотний істероїдному. Істероїд – це людина з дуже щільними зовнішніми емоціями, але всередині майже нічого немає. У ригідної людини всередині може бути клокотання, але вона тримає себе в щільному м’язовому панцирі. З цього панцира не виходить нічого зайвого. Як правило, такі люди, особливо за наявності дуже сильних емоційних переживань, страждають на хвороби серцево-судинної системи. Це зумовлено тим, що вміння виводити відповідні емоційні форми немає. Усі емоції йдуть на руйнування серцевої чакри. Для ригідного типу характерні три хвороби: гіпертонія (може бути змолоду), облисіння, виразкові всілякі проблеми. Хвороби залежатимуть від того, які саме енергії людина не випускає.
Кілька слів про термінологію
Термін “істероїдний тип” у психосоматиці не використовується. Тут немає усталеної термінології, тому я використовую ту термінологію, яку сам для себе вибрав, хоча деякі назви можуть траплятися в літературі з психосоматики та тілесно-орієнтованої психотерапії. Єдиний усталений термін з означених вище — це “шизоїдний тип”. Розуміння шизоїдного типу з погляду енергетики ввів один із засновників тілесно-орієнтованої психотерапії — А. Лоуен. Також він сформулював критерій концентрації енергії в голові на шкоду всьому іншому тілу.
4. “Розвалений” тип
Розвалений тип розподілу енергії притаманний людині, в якої енергія являє собою нібито два або більше невдало зшитих між собою шматки. Енергія розподілена рівномірно, за винятком якогось сегмента, площини зшивання. Цей сегмент може бути розташований у будь-якій частині тіла, але найчастіше локалізується в районі грудей або живота. Якщо розвал іде на рівні трохи вище свадхіштхани, то людина не усвідомлює повною мірою свою сексуальність. Якщо на рівні трохи вище за маніпуру — людина не усвідомлює своєї агресивності: людина абсолютно явно агресивна, але сама вона цього зрозуміти не може.
Визначити розвалений тип візуально дуже легко, особливо, якщо людина робить якісь складні рухи. Наприклад, іде людина вулицею, а руки й ноги в неї начебто від різних людей, від різних походок. Ноги йдуть швидко, а руки гойдаються зовсім не в такт. Або рухи корпусом у людини йдуть в одному темпоритмі, а головою зовсім в іншому темпоритмі. Ще один яскравий приклад: найпростіша розминкова вправа, яку ми робимо на йозі: одночасні обертання стегнами, животом, грудьми — в одних вона виходить, в інших — ні. Не може людина одночасно обертати всіма трьома частинами, а окремо — будь ласка. Якщо розвал є десь посередині, то змусити координувати рухи двох різних зон для такої людини дуже складно.
Буває, що розвал у людини сформований випадково, іноді розвал вибудуваний у протифазі, тобто якщо верхня частина рухається вперед, то нижня рухатиметься назад.
Розвалений тип на психологічному рівні дає значний внутрішній дискомфорт. Як правило, низ у людини пов’язаний із несвідомим, з якимись більш тваринними проявами, а верх — із людським, духовним, абстрактними уявленнями тощо. Зазвичай уся зона, яка лежить нижче точки розвалу, не усвідомлюється, тобто в людини є бажання, прагнення, проблеми, які вона не усвідомлює. Природно, раз вони неусвідомлювані, то вступають у суперечність зі свідомою частиною. Часто в такої людини назріває конфлікт між ідеалами й бажаннями. Це характерні особливості розваленого типу. Іноді деякі бажання взагалі не усвідомлюються. Завдання людини розваленого типу — “зшити” між собою свої бажання та ідеали.
5. Оральний тип
Існує ще один тип розподілу енергії — оральний тип. У людей цього типу енергія є скрізь, але вона рівномірно рихла. Це тип людини, не схильної до боротьби за існування. Це тип людини, яка вічно просить, вічно очікує. У такої людини мало внутрішньої щільності енергії, тіло її має вигляд пухкого, скрізь рівномірний наліт пухкого жиру, легка рихлість у рухах, тобто ненасиченість енергією рухів, очі, що постійно просять, тощо.
Чи пов’язаний оральний тип із підтягуванням по анахаті? У принципі так, але це не є достатньою ознакою орального типу. Якщо в людини не оральний тип, вона скаржиться, їй бракує енергії в анахаті, вона прийшла до вас по енергію, поскаржилася, а ви взяли й не дали. Ну не дали, так не дали. Вона пішла собі добувати енергію в іншому місці. А оральний тип не піде добувати собі енергію сам, якщо йому не дали, він буде сидіти й жаліти себе. У такої людини не вистачає енергії на боротьбу і немає навіть установки на боротьбу. Скарга — це, фактично, форма прохання, це людина, яка перебуває у стані прохання до світу. “Чому мені погано…?”. Ніби зробити щось із цього приводу. Бажання щось робити з цього приводу не виникає. Вона може западати, злитися тощо, але зрозуміти цій людині дуже складно, бо в неї немає на це енергії. Така людина перебуває в стані очікування, а не активного пошуку.
Така класифікація людей за типами розподілу енергії.
Формування енергетичної збірки
Яким чином формується та чи інша енергетична збірка? Існує зв’язок між особливостями виховання та формованим типом.
Наприклад, для людини шизоїдного типу характерне недоотримання емоційних енергій. Батьки вкладали в нього мало енергії, був значно ослаблений емоційний контакт, недостатньо уваги приділялося тактильному контакту, фактично людина виховувалась вербально, крізь слова. Відповідно, ті енергії, які мали піти на заповнення чакр, були недоотримані.
Люди ригідного типу виховувалися у стані недовіри до навколишнього світу. Це проявляється у підвищеній вимогливості чи агресивності з боку батьків, причому не завжди обґрунтованою. У цьому випадку дитина, навіть зробивши те, що від неї вимагали, не може знати заздалегідь, чи отримає вона схвалення або по голові. Відчуття внутрішньої недовіри, стиснення призводить до ригідного типу розподілу енергії.
