Як я вже зазначив вище, дана строфа «Йогасутри» має концептуальне значення для всього подальшого розуміння тексту, та й практики йоги взагалі, тому я вирішив приділити їй не одну, а кілька статей. У першій я спробую дати аналіз Патанджаліївського визначення йоги, спираючись на сам текст. У двох інших — роз’яснити суть виразу «чітта-врітті-ніродга» на зрозумілих прикладах із життя, практики та інших езотеричних систем. Отже, почнемо розбір за словами.
Чітта
Як уже говорилося вище, санскритське слово citta (चित्त) має близько 10 варіантів перекладу. Крім цього, слід мати на увазі варіанти, які використали класики йоги у своїх перекладах і які відрізняються від словникових. Так, Вівекананда перекладає читту як «матерію думки», а згаданий вище Десікачар фактично ототожнює її з увагою. Спробуємо розібратися зі значенням цього слова самостійно.
Насамперед зазначимо, що жодне з понять, наведених у словнику, не може бути адекватним, оскільки вони є породженням західної психології, причому останніх двох століть її розвитку. Використання в тексті двотисячолітньої давнини семантично еквівалентних понять просто неможливе. Інша логіка опису реальності. Західна психологія, йдучи шляхом точних наук, описує психічні процеси нібито ззовні, як елемент «об’єктивної» реальності, тоді як майже всі містичні традиції, включно з йогою, дивляться нібито зсередини, з позиції суб’єкта. Розуміння цього факту допоможе в подальшому дослідженні.
На жаль, визначення чітти і в самого Патанжалі немає. Як не знайшов я його і в інших джерелах. Однак, сам термін вживається часто. Ознайомившись з іншими першоджерелами з йоги, ми знайдемо численні згадки про читту в різних контекстах.
Гхеранда-самхіта:
3.70. Стихія Землі жовтого кольору, чотирикутна, пов’язана з Брахмою, її Біджа (склад) ЛАМ. Споглядай цю стихію в Муладхарі й там фіксуй Кумбхакою Прану і Чітту на 2 години. Ця нижча з Дгаран дає стійкість і панування над стихією Землі.
Уже з цієї строфи стає зрозумілим, що на думку стародавніх йогів чітта є чимось, що можна фіксувати в деякій зоні тіла. Це підтверджує висловлену вище думку, що жодне з наведених вище словникових визначень не підходить. Звичайно, в російськомовній йозі ми використовуємо термін «сконцентрувати свідомість», але з погляду психології це не зовсім правильне формулювання. У тому сенсі, що концентрується при цьому не свідомість, як психічна функція. Проте, щось же ми «концентруємо», і це «щось» дуже близько до шуканого — до чітти.
Можна було б замінити слово «свідомість» словом «увага» – її-то можна сконцентрувати. Але будь-якій практикуючій людині зрозуміло, що, взагалі кажучи, «сконцентрувати свідомість» це не зовсім те саме, що «спрямувати увагу». У першій дії міститься ніби активний, вольовий, янський компонент, а в другій — більш приймаючий, іньський.[1] Утім, це не єдина різниця глибинного наповнення цих термінів. Перед тим як проілюструвати інші відмінності, процитуємо ще один уривок із Гхеранда-самхіти:
4.2 Щойно чітта, яка непостійна і схильна блукати, виходить через «ворота почуттів» (індрії), ти маєш приборкати її і привести під контроль Атмана.
4.3 Чи відчуваєш ти почесті і ганьбу, чи чуєш звуки приємні або неприємні, відволікай чітту від цих речей і приведи її під контроль Атмана.
4.4 Сприймаєш ти приємний запах чи неприємний — відволікай чітту від цих запахів і приведи під контроль Атмана.
Отже, виходячи з 4.2 чітта може перебувати поза тілом. Начебто, поки що все сходиться. Увага може бути спрямована поза тілом. Свідомість за визначенням перебуває в тілі. Але згадаймо класичний психологічний досвід, який любив демонструвати Ф. Перлз. Він показував слухачам склянку, емоційно розповідав про неї, а потім різко розбивав її об підлогу. Багато хто зі слухачів відчував неприємні тілесні відчуття, тому що їхнє «щось» (їхнє «Я» в термінах гештальт-психології) було не в своєму тілі, а в склянці. І це «щось» вже не просто увага. Хоча й не свідомість (у суто психологічному дискурсі).
Можливий аналогічний приклад, коли у вболівальників (не дарма ж вони так називаються)) погіршується самопочуття після програшу улюбленої команди. У даному випадку їхнє «щось» тотожне з командою. Мати відчуває хвороби дитини — навіть без контакту. Люблячі люди відчувають стан одне одного. У всіх цих випадках людина перебуває немовби не у своєму тілі, а частково ототожнена з чимось іншим. Щось її перебуває поза нею. Уже згаданий Перлз любив на лекції ставити запитання: «Хто з тих, хто сидить у залі, зараз думає про минуле? А хто про майбутнє? Тоді хто перебуває тут…».
Далі, чітта має відношення до енергії, але не тотожна їй: «нехай йогин з’єднає чітту з праною» (цитата з Шіва-самхіти)[2]. Що це означає? Як у контексті практики, так і в контексті повсякденної діяльності зрозуміло, що те, що ти робиш, може відповідати або не відповідати твоїй емоційній спрямованості. Можна робити одне, а думати про інше. У цей момент чітта в одному місці, а прана, енергія того, що ти робиш, в іншому місці. Ти можеш займатися йогою, а перебувати в іншому місці. Але якщо ти сконцентрував свою увагу, свідомість тощо на тому, що ти робиш, якщо ти емоційно «в тому», що ти робиш, – ти з’єднав чітту з праною. Тобто, по суті, досяг стану, який уже в Ошевській традиції називався «недвоїстість» або «тотальністю».
На підставі наведених прикладів термін чітта вже стає інтуїтивно зрозумілим, хоча він і не може бути співвіднесений точно жодним із західних психологічних термінів. Найточнішим, хоча й громіздким був би термін «внутрішнє субстанційне самовідчуття людини». І тут ми одразу згадуємо не менш громіздке, але дбайливе по відношенню до тексту Вівекананандівське визначення читти як «матерії думки». Підкреслю: Вівекананада, будучи практиком йоги, написав не «думка», а саме «матерія думки». Практикам, та й звичайним людям, схильним до рефлексії, знайоме відчуття субстанціональності свого внутрішнього самовідчуття. Не дарма в українській, та й інших мовах є метафори типу «втратити себе», «розсіятися», «залишив своє серце в тому місці», «захопити співрозмовника», «віддати частинку себе», «засісти в думках» – і сотні інших. Ці метафори добре концептуалізують внутрішній досвід сприйняття людиною своєї енергетичної сутності. Зауважимо, що сприйняття людиною себе як енергетичної[3] істоти є основою безлічі езотеричних та окультних систем, а в прихованій формі — і психоаналітичних шкіл. Це і зрозуміло. Єдність об’єкта експериментів — людини, неминуче призводить до схожих (з точністю до інтерпретації в рамках системи) практик і досвіду.
Тоді Перлзовське, та й таке, що зустрічається в побуті: «Де ви? Я бачу, вас тут немає» можна легко співвіднести з цитатою з Гхеранди. Ви, а точніше ваша чітта перебуває в мріях або спогадах чи в іншій людині[4].
Врітті
Згідно зі словником vṛtti (वृत्ति) є:
1) поворот; 2) поведінка; 3) діяльність, робота; 4) засоби до існування; 5) характер, вдача; 6) звичка; 7) спосіб думок; 8) схильність; 9) коментар, тлумачення. З граматичного погляду слово походить від дієслівного кореня vṛt (वृत्), що теж має безліч значень: від «обертатися» (звідси схожість із відповідним українським словом) до «бути», із суфіксом (k)ti ((क्)ति), що зазвичай утворює екзистенціальні іменники жіночого роду. Його аналог в українській суфікс «-ість» (як у словах мудрість або мужність). Таким чином, вдалою калькою могла б бути «обертальність»…
У словнику згадується ще й стійке словосполучення чітта-врітті, яке перекладається як: 1) стан; 2) стан духу.
Здавалося б знову надлишок смислів, який може зробити наше визначення йоги повністю розмитим. Але тут нам приходить на допомогу сам Патанджалі, який у рядках 1.5-1.11 дає вичерпний перелік із 5 типів врітті, пояснюючи суть кожного з п’яти термінів. Крім того, в рядках 1.3 і 1.4 Патанджалі роз’яснює суть перебування в стані чітта-врітті-ніродгі, і навпаки, перебування в його відсутності.
1.5 Є п’ять форм врітті пов’язаних зі стражданням і не пов’язаних.
1.6 А саме такі: правильне знання, нерозрізнення, усна помилка, сон і пам’ять.
1.7 Пряме сприйняття, висновок і свідчення компетентної особи суть правильне знання.
1.8 Нерозрізнення є помилковим знанням, що не підтверджується дійсністю.
1.9 Усна помилка походить від слів, які не мають /відповідної/ реальності (ментальна спекуляція).
1.10 Сон є врітті, що обіймає почуття порожнечі (сприймає неіснуючі об’єкти).
1.11 Пам’ять є наслідок не зникнення /врітті/ сприйнятих предметів /враження від яких знову виникають у свідомості/.
Але й тут не все так просто. Почнемо з переліку врітті. Завдання розуміння цього переліку нагадує дитячу гру про знаходження спільної ознаки у кількох несхожих предметів. Справді, серед врітті автор Йога сутри перераховує такі несхожі речі (скористаємося для попередніх роздумів стандартними перекладами) як: правильне знання, нерозрізнення, усна омана, сон, і пам’ять. Знайдіть-но спільність між правильним і неправильним знанням… :), або способами опису світу (знання), психічною функцією (пам’ять) і станом психіки (сон). Завдання ускладнюється тим, що в рядку 1.5 Патанджалі вказує, що врітті бувають клішта і а-клішта. За граматичною формою ці слова є пасивними дієприкметниками минулого часу (далі ppp), і калькуючи українською форму можна сказати, що врітті за Патанджалі бувають «заклішованими» та «незаклішованими». Не загострюючи уваги поки що (зробимо це згодом) на категорії клішта, спантеличимось — чому мудрець навів список з 5 врітті повністю, не поділивши їх на клішові й не–кльшові? Це було б природно для схильного до ретельних класифікацій автора «Йогасутри». Можливо, тому, що кожна з них може бути як клішовою, так і неклішовою? Але тоді це висловлювання надлишкове з точки зору логіки. Зрозуміло, що будь-яка фігура може як бути колом, так і не бути ним :). Для людини, яка загартувала свій розум логікою, до яких безумовно належить Патанджалі, такі безпредметні висловлювання неможливі. І, тим не менш, розуміючи геніальність Патанджалі, ми можемо здогадатися, що загальна ознака є.
____________________________________________________
[1] Про різницю Ха-і Тха-пелюсткових медитацій докладніше я писав в книзі «Психологія духовного розвитку».
[2] Повна цитатата:
3.67. Коли дживанамукта (звільнений за життя) досягнув досконалого самадхі й може викликати його за бажанням, тоді нехай йогін з’єднає четану (похідне від слова «чітта») з праною і разом із силою Крійя-шакті опанує шістьма чакрами та розчинить їх у силі, яка – Джнана-шакті, сила знання.
[3] Слово «енергія» в даному випадку конотує вже до сучасних, а не класичних уявлень.
[4] Старші курси нашої Школи без зусиль зрозуміють, що йдеться про енергетичні зав’язки («хвости» на нашому жаргоні). Також згадають експерименти, які ми пропонуємо виконати, щоб показати, що читта — не тільки суб’єктивне самовідчуття. Інша людина відчуває факт концентрації на собі уваги інших людей, навіть якщо не знає про це.
