Фрагмент статті про килимок для йоґи

«Пурашчараначандріка», поза сумнівом, є компіляцією, оскільки чимало з її віршів присутні в більш ранніх Тантрах. Вона вчить вісімнадцяти позам, більшість  назв та описів яких згадані або в більш ранніх Тантрах, або в текстах, присвячених йозі, таких як «Васіштхасамхіта» (Vasiṣṭhasaṃhitā) XII століття. Кілька поз, наведених  в «Пурашчараначандріці», можна знайти лише в «Хатхапрадіпіці» (Haṭhapradīpikā) (XV ст. н.е.), більш ранніх згадок про них у відомих писемних джерелах не знайдено. Оскільки «Хатхапрадипіка» та «Пурашчараначандріка», ймовірно, були написані в одному й тому ж столітті, і обидві є збірниками, то, швидше за все, вони запозичили ці описи асан з більш раннього тексту, який не зберігся до наших часів. Слід зазначити, що такі приписи щодо типу килимка відсутні в текстах Хатха-йоґи.

У наш час форма й бренд Йоґа-мату часто є чітким індикатором стилю практики; ті, хто практикує Аштанґавіньясу (Aṣṭāṅgavinyāsa), віддають перевагу бавовняним ниткам тканого майсорського килимка, в той час як серед тих, хто практикує Айенгар-йоґу, зазвичай кращою вважається підстилка з липкою поверхнею, яку простіше  використовувати в якості опори.

З появою групових занять розташування килимків та відстань між ними (заради вміщення максимальної кількості учнів та мінімізації фізичних зіткнень), здається, залежить не тільки від популярності Йоґа-класу, але й від культурних звичаїв, що стосуються особистого простору, а також методики авивчання певних стилів. Багато з цих правил є негласними, деякі – раціональні, а інші входять до складу ритуалізованої традиції, що постійно розвивається й передається від учителя до учня, створюючи, таким чином, нові обумовлені моделі поведінки.

Деякі моделі поведінки є очевидними культурними звичаями, що походять з Індії, як, наприклад, традиція роззуватися (в знак поваги до місця та вчителя). Тим не менш, чимало правил було розроблено, щоб допомогти керувати особистим простором під час спільної практики з іншими учнями. І вони загалом мають функціональне призначення, наприклад, використання липкої поверхні килимка для більшої безпеки під час виконання складних асан.

Оскільки в сучасній постуральній йозі розвинулися різноманітні негласні норми поведінки, використання килимка стало символом індивідуального прагнення до трансцендентального (або до особистого здоров’я), на противагу до соціальної активності. Це призвело до карбування гасел, таких як «Зійди з килимка та йди у світ» («Off the mat and into the world»), як спроба об’єднання концепції соціалізації та свідомої активності з практикою йоґи. При порівнянні з середньовічною тантричною концепцією досягнення звільнення і влади над світом за допомогою йоги й ритуалів, які виконуються на певному килимку, ці гасла здаються вельми іронічними.