Один з перших текстів йоґи, де ми бачимо слово «асана» — Йоґа-сутрі, тобто асана бере початок від нашої ери.
У більш давніх Бгаґавадґіті та Катха-упанішаді термін ще не використовують, як і в перших текстах тантризму («Віджняна-бгайрава-тантра»), у перших упанішадах («Брігадараньяка», «Чхандог’я»).
Нижче — цитати тих першоджерел йоґи (і не лише), що згадують асани.
(та коментар до неї)
Нижче – коментар до цього рядка Шанкарачар’ї, написаний через 500 або 800 років після Йоґа-сутри.
канон кама-шастри
Сімхасана та падмасана — зазначені як опис любовної пози в тексті «Раті-Манджарі»
В останній цитаті в санскриті синонім терміна асана — «пітха».
Асани йоґи не були створені заради сильного та красивого тіла (і гарної картинки в інстаграмі).
Звідки ми це знаємо? Це можна побачити навіть у щойнонаведених цитатах. Ми не спостерігаємо подібних цілей у них. Прочитавши описи асан йоґи ми ніде не зустрінемо обіцянки «асана зробить вас сильнішими, гнучкішими і красивішими», хоча обіцянки поряд з описом асан ми зустрічаємо досить часто. Але це обіцянки здоров’я, перемоги над хворобами, обіцянки чистих каналів — тобто асани в текстах середньовіччя описуються як такі, що приносять йоґа-терапевтичні та енергетичні ефекти.
Та й з’явилися асани у текстах майже останніми, пізніше додалися лиш елементи гігієни. Як же з’являлися асани?
Йоґа першого тисячоліття не була схожа на сучасну. Зокрема, асанами називали не фізичні вправи, аналогічні сучасним, а медитативні пози. Основу ж йоґи складали практики пранаям та медитації. Є теорія, що перші вправи для тіла називалися мудрами, але цю назву пізніше поглинув термін «асана» на рубежі першого і другого тисячоліть. Цей процес простежимо в найбільш ранніх хатха-йоґічних текстах типу «Амрітасіддгі».
Ще одне підтвердження гіпотези, що асана є нащадком мудр — у гімнах Абгінаваґупти (10 ст). Так, щодо результатів Шамбхаві-мудри Абгінаваґупта пише:
śabdaḥ kaścana yo mukhād udayate mantraḥ sa lokottaraḥ
saṃsthānaṃ sukha-duḥkha-janma-vapuṣo yat kāpi mudraiva sā |
prāṇasya svarasena yat-pravahaṇaṃ yogaḥ sa evādbhutaḥ
śāktaṃ dhāma paraṃ mamānubhavataḥ, kinnāma na bhrājate ॥ 3॥
Кожне слово, що виходить з його (йоґіна) вуст, є величною мантрою.
Положення його тіла, повʼязане з народженням, задоволенням, стражданням (тобто фізичного тіла) є мудрою.
Його природне дихання — дивовижна йоґа.
Після переживання цього величного, сильного, сяючого [стану], що не буде мати світла?
Положення тіла в тексті — мудра, а йоґа ототожнена з пранаямою.
Сучасні цілі асан — це цілі будь-якої гімнастики, починаючи з грецької — покращення фізичних (насамперед естетичних) кондицій тіла.
Такі цілі виникли впродовж останніх 200 років. Але ще 500 років тому їх у йозі не було. Про це свідчить ще один уривок із коментаря Джйотсна до Хатха-йоґа-прадипіки. Автор так пояснює сутність асан:
Схоже, що за часів цього коментаря було очевидно, суть асани — заспокоєння розуму та усунення раджастичних станів.
А це вимагає тривалого та стійкого перебування у кожній позі.
Вправи для тіла називали в хатха-йоґічних текстах не лише «асана».
Також це й мудра (печать), крія (дія) та пітха (сидіння).
© 2018 – 2024 Українська федерація йоги. Всі права захищені.