fb_pixel
История йоги історія йоги

Історія йоги від стародавніх Упанішад до наших днів

Зміст сторінки

Джерело натхнення при створенні сторінки
Андрій Сафронов «Історія йоґи: від ранніх Упанішад до наших днів».
Запис онлайн-трансляції відкритої лекції від 9 березня 2016 року в коворкінгу «Фабрика», Харків.
Відтворити відео про history of yoga . історія йоги . история йоги

Культура Стародавньої Індії, засади йоги

тисячі років до нашої ери

мапа карта Махеджо-Даро
джерело: https://pta.animalia-life.club/mohenjo-daro-map
Gavin Flood

Сучасне слово “Індія” походить від назви річки Інд (Indus, Sindhu на санскриті). Сьогодні ця річка протікає територією Тибету, Індії та Пакистану. За сім тисяч років до нашої ери по обидва боки Інду панувала культура, яка вважається загиблою з XV століття до нашої ери. “Вважається”, тому що були занедбані її міста Мохенджо-Даро, але не відомо, чи загинули самі люди, чи вони перемістилися зі своєю культурою на південь. Вони могли загинути разом із мовою, ритуалами, історіями та цінностями, але могли й змішати та трансформувати їх із сусідніми культурами у щось нове. Мову Мохенджо-Даро не розшифровано, тому складно сказати, чи була вона близькою до санскриту або до дравідійських мов, чи не була близькою до жодної з них.

Інші дві культури стародавньої Індії — дравідійська та арійська. Дравідійська культура — це культура мов, не пов’язаних граматично і лексично з ведійським санскритом. Дравідійські мови сьогодні превалюють на півдні Індії: це тамільська, каннада, телугу, малаялам. Ще за давніх часів дравідійські божества та ритуали змішалися з арійськими і створили спільну космологію. Однак чи була дравідійська культура завжди тільки на півдні, чи була витіснена туди аріями — не відомо. Деякі вчені знаходять риси дравідійської культури в цивілізації Мохенджо-Даро і навіть пов’язують мову Мохенджо-Даро з дравідійськими мовами.

Вік арійської культури — щонайменше 1500 років до нашої ери, коли було записано Веди, однак не відомо, як довго вони передавалися усно до того, як були зафіксовані у писемній формі. На момент фіксації Вед арійці не були осілими, проте пізніше жили в містах.

Нині з приводу ролі Арійської культури в Індостані існує три гіпотези. За першою, арії, разом із прото-індо-європейською мовою, Ведами та ведійськими ритуалами, прийшли з півночі та відтіснили корінних дравідів на південь, а дравіди були нащадками культури Махеджо-Даро, переміщеними з долини Інду. За другою теорією, арії завжди жили на території Індії одночасно з дравідійською культурою. І третя теорія говорить про те, що цивілізація Мохенджо-Даро, пішовши з міст через погіршення кліматичних умов, трансформувалася в арійську культуру. Проти кожної теорії є заперечення, пов’язані з тим, що мова Махеджо-Даро не розшифрована.

Схоже, що йога зародилася в просторі щонайменше двох культур — дравідійської культури долини Інду та арійської ведичної. Хоча арійська культура брахманів забезпечила “майстер-наратив”, але також і вона трансформувалася під впливом дравідійської культури, бо сам санскрит увібрав у себе дравідійські елементи — церебральні (ретрофлексні) звуки.

Усі ці гіпотези та ідеї можна знайти в книзі  Introduction to Hinduism, автор Gavin Flood

Про джерела, які надихали Крішнамачар’ю, — у статті Марка Сінгелтона у розділі Yogascience.

Йоґа та шаманізм

2,5 — 3 тисячі років до нашої ери

Йога та шаманізм перетинаються в містичному досвіді, який зустрічається в обох традиціях.

Мірче Еліаде як метафору шаманізму наводив «просвітлення».

«Просвітлення» — яснобачення шаманів одного з ескімоських племен — «таємниче світло, яке шаман раптово відчуває в тілі, всередині голови в самій серцевині мозку, невимовний маяк, світлоносний вогонь, що дає йому здатність бачити у темряві, як у прямому розумінні, так і в переносному, бо тепер він здатний навіть із заплющеними очима бачити у темряві і передбачати речі та події майбутнього, приховані від інших смертних; так він може пізнавати майбутнє і таємниці інших людей».
«Досліди містичного світла» Мірча Еліаде.

Метафора світла часто трапляється і у першоджерелах йоги.

«Чхандог'я-упанішада» [III, 13,7]: «Cвітло, що сяє по той бік цього Неба, по той бік всього сущого, у найвищих світах, за якими вже немає вищих, є насправді те саме світло, що сяє всередині людини (antah purusa)».

«Бріхада-раньяка-упанішад» [I, 3,28]: «Від небуття (asat) веди мене до буття (sat), від темряви веди мене до світла (tamaso ma gamaya), від смерті веди мене до безсмертя».

Перші зародки йоги ми зустрічаємо як ідею накопичення тапасу — схожу на ідею накопичення особистої сили у шаманських експериментах.

Тибетська йога

X століття — сучасність

Корені та практики Тибетської йоги у відео Тетяни Приходько

Відтворити відео про Тибетська йога

02:37 Карта подорожі Тибетською йогою
02:54 Шість коренів тибетської йоги. 1. Класична йога
04:14
2. Тибетська мова
05:36 3. Класична тибетська медицина та енергетичне тіло.
06:55 4. Ритуали Бон та шаманізм
08:56
5. Буддизм та його цінності
14:21
6. Першоджерела тибетської йоги
14:53
Яб-юм
15:55
Термінологічна проблема назви Тибетської йоги
18:38 Цілі тибетської йоги
20:12
Лу-джонг
21:04
Тул-кхор
27:44
Шість йог Наропи
28:55
Туммо: йога внутрішнього жару
33:10 Кармамудра: йога сексуального союзу
36:42
Осел: йога ясного світла
38:06
Ваджарна хвиля, яку не кожен стане повторювати
39:08
Мілам: йога свідомих сновидінь
43:31
Бардо: йога проміжного стану
44:40 Пхова: йога перенесення свідомості в стан Будди
46:47
Супер стисло про дзогчен

Виникнення аеробної йоги

1910 – 1930 роки

Книга, що досліджує цю історію, — “Yoga Body”, автор Mark Singleton.

У цій книзі також представлена гіпотеза про походження назви “Аштанга-йога”:

 

Крішнамачарʼя відвідував ашрами Свамі Кувалаянанди, відомого практика і дослідника йоги.

Кувалаянанда був засновником системи Yogic Group Exercise (та у 1919 році започаткував гімназії, що санскритом мали назву Vyayam-shala). Система його вправ стала основою аеробного навантаження для школярів Бомбея.
У роботах Кувалаянанди траплялись терміни "данда" і "намаскар" як позначення послідовності асан (те, що сьогодні ми називаємо комплекс, series, sequinsess, віньяса).

Данди Кувалаянанди в позах, переходах та диханні схожі з динамічними послідовностями Аштанга-йоги (той, хто зустрічав слово данда, знає, що данда — це палка, але наприкінці складного слова, данда має значення «рука» або «нога»).
Послідовність, що ми знаємо як sūryanamaskār, у книзі Кувалаянанди називається Ashtangа Dandа. Ймовірно, назва пішла із центральної асани комплексу — aṣṭāṅga namaskāra, в якій вісім частин тіла (ступні, коліна, руки, груди й підборіддя) торкаються землі одночасно. Назва "аштанга йога" може походити із послідовності восьми данд Кувалаянанди, а не з генеалогічної спорідненості з вісьми-частковою йогою Патанджалі.

В "Енциклопедії індійської фізичної культури" Муджумдара 1950 року також зазначено, що комплекс сурʼя-намаскар має ще одну назву — "аштанга-намаскар" (за назвою центральної пози).

Тож Аштанґа Віньяса може бути синтезом асан і данд, на кшталт національних програм фізичної культури Кувалаянанди.

Про те, які першоджерела йоги надихали Крішнамачарʼю, — в статті Марка Сінгелтона на проєкті Yogascience.

Дописи з історії Йоґи
Нові дописи щодо Історії йоги — в телеграм-каналах

Записки на полях древних текстов
Бібліотека йоґи
Йога-дискурс