Натья-щастра
Наука драматичного мистецтва
«Натья-щастра» — це твір, присвячений індійському естетизму. Із йоґою його зʼєднує чакральний дискурс, а саме, вішуддга-чакра.
Вішуддга — чакра естетичних відчуттів. Шлях її розвитку — сприйняття та створення мистецтва. Її особлива сила — передавати відчуття та ідеї через мови, століття та культурні відмінності. Мистецтво — сфера її буття.
У перекладі з санскриту вішуддга означає «очищена». Очищення — це процес розвитку чакри. Автор очищує слова, рухи, мазки пензля, тони голосу — будь-який інструмент передачі відчуттів від áктора до аудиторії.
Історія створення Натья-щастри
Історія створення Натья-щастри не має відношення до історичних фактів, натомість сповнена міфів, богів і напівбогів (якшів, гандхарвів, апсар). Тож…
Спочатку були Веди. Було їх чотири — Яджур, Адхарва, Сома і Ріґведа. І був закон недоторканності для нижчих каст – вивчати Веди могли лиш брахмани, кшатрії й вайш’ї. І було милосердя богів, які, дбаючи про розвиток шудр, відправили Індру до Брахми з проханням створити п’яту Веду — ту, що стане доступною для всіх.
Тоді Брахма сів у медитацію, набув стану йоги, відтворив всі чотири Веди у памʼяті та створив з них «Натья-веду», «Веду драмматичного мистецтва». І було в ній 36 тисяч віршів, і була вона неосяжною за одне людське життя.
Із Ріґведи він взяв рецитацію, пісні — із Самаведи, з Яджурведи перфоманс та почуття — з Атхарваведи. А після він повернувся до Індри та сказав —
Але не кожен актором може стати, лише той, хто має талант, великі знання, сміливість вийти на сцену та вміє докладати зусилля».
Індра відповів —
Не вміють вони бути учнями,
а також тяжко працювати.
Вони не зможуть грати. »
Так Брахма відповів та покликав мудреця Бхарату.
Аж тоді, муні Бхарата, який досконало пізнав «Натья-веду», скоротив її до 6000 рядків за наказом Брахми, назвавши «Натья-щастра», «Наука драматичного мистецтва». І ввійшли в неї підрозділи — засоби контролю та передачі емоцій (бхави), відтворення естетичних відчуттів (раси), мудри — жести руками, музика, поетика, мистецтво діалогу, мистецтво декорацій та костюму, рухи тілом, залучення аудиторії, танець.
Минуло 1000 років і філософ Абхінавагупта, що вивчив «Натья-щастру», створив свій коментар до неї «Абхінава-Бхаррата», чим знову збільшив кількість рядків.
Минуло ще 1000 років, і ми читаємо рядки «Натья-щастри» та коментаря в оригіналі й у перекладі, і радіємо, що давним-давно Індра прийшов з проханням до Брахми.
Світлини з музею Танцю у Львові.
Стилі індійської драми та створення апсар
Коли Бхарата отримав від Брахми наказ пізнати Натья-веду та застосувати її в житті, Бхарата виявив три стилі (врітті) драми:
Бхараті — поетичний, що базується на промові. Бхараті складається з філософських діалогів, промов, інтелектуальних дискусій.
Саттваті — реалістичний, що базується на передачі стану актером. В саттваті актор зображує мудреців богів, героїв мудрих.
Арабхаті — енергійний, що викликає велику цікавість. Актери цього стилю грають сильних й могутних героїв. Це сцени, що демонструють силу, рішучість, сміливість, гнів, бойові дії, конфлікти.
Брахма додав до них четвертий стиль — кайшікі. Він сказав Бхараті —
«Ти бачив, як танцює Шіва, цей танець не відноситься до жодного з трьох стилів, тож повинен існувати ще один. Назви його — кайшікі. Він має передавати красоту та грацію».
Бхарата відповів:
Але, його рухи — витончені, жести — плавні й вираз обличчя — мʼякий, та весь він сповна еротичної пристрасті. Окрім богів, лише жінки так зможуть грати».
Брахма відповів:
Й створив він 32 апсари, їх імена Mañjukeśī, Sukeśī, Miśrakeśi, Sulocanā, Saudāminī, Devadattā, Devasenā, Manoramā, Sudatī, Sundarī, Vidagdhā, Sumālā, Santati, Sunandā, Sumukhī, Māgadhī, Arjunī, Saralā, Keralā, Dhṛti, Nandā, Supuṣkalā, Kalabhā.
Тож, четвертий стиль індийської драми, кайшікі — витончений стиль, сповнений делікатності та краси, що викликає шрінгару расу (еротичне відчуття). Він найпривабливіший, бо відображає граційність і елегантність. Його сцени — романтичні й ніжні сцени кохання, краси та інтимності. Відтворюють його апсари.
Побачивши першу драму, боги зробили подарунки театру:
Індра подарував переможний банер (щоб грати урочистість), Брахма подарував криву палицю — знак блазня, Сурья (бог-сонце) подарував театру купол, Варуна (бог-океан) — басейн з водою, Шива подарував можливість удосконалюватися, Ваю (бог-вітер) подарував віяло (який освіжає акторів за сценою і яким вітають царя на сцені). Вішну подарував царський трон. Кубера – царську корону. Сарасваті (богиня мови) озвучила гру, подарував акторам можливість мене голосу та інтонації.
Сторінку створюють Тетяна Приходько та Наталія Моголівець