Етимологія слова «свадхіштхана»
1
префікс sva + префікс ā + корень dhā, тобто «покласти себе».
А свадхіштхана – це місце перебування себе.
2
префікс su + префікс ā + корень dhā, тобто «сильне бажання».
А свадхіштхана – це місце перебування сильного бажання».
Друга гипотиза описана у статті А.Сафронова нижче
Щодо питання терміну «свадхіштхана»
У сучасній йоґічній спільноті та довкола є розповсюдженою семи-чакрова модель. Вона викладена в тексті Шат-чакра-нірупа, що став доступним завдяки перекладу Артура Авалона. Відомі назви семи чакр також походять із цієї праці. Втім, з огляду на відкриті за останні сто років тексти, можна стверджувати — ці назви дійсно є усталеними в індійській йозі впродовж періоду з 12 до 15 сторіччя. Хоча трапляються й альтернативні назви самих чакр та «чакровості» як такої. Наприклад, чакри в натхівських текстах називали «адхарами» (це збережено в сучасній назві муладхари, «шдганами» (свадхіштхана) або «пурами» (маніпури).
Усі назви чакр в усталеній моделі є досить логічними та повʼязаними з їхніми функціями та сутністю. Всі, крім свадхіштхани.
Сам термін свадхіштхана є вимовою за англійскою манерою слова свадхіштхана (з церебральним ṭ й обома довгими ā). Це слово заведено етимологізувати так:
Корінь sthā з додаванням приставки «adhi-» — вище, понад, над, і слово, що виражає, як і в українській мові, ідею свійськості.
Слово «adhiṣṭhāna» («s» в корені sthā перетворилося на «ṣ» після «i», згідно зі спеціальним правилом) має сформоване значення «місце перебування».
Отже, свадхіштхана — це «місце власного перебування». З точки зору граматики зрозуміло, але з точки зору сутності — не зрозуміло абсолютно. Хто перебуває, навіщо, чому саме там, що це врешті означає? А головне, як повʼязане це етимологічне значення назви з очевидними функціями чакри?
Відповідаючи на ці питання, люди, знайомі з такою етимологією, вимушені застосовувати схоластичне мислення і вигадувати мудровані пояснення. Проте я особисто завжди вважав, що в назві закралася плутанина або помилка. Донедавна я не міг довести свою точку зору науково, але у 2018 році на Ванкуверській конференції мій знайомий Нільс із Хейдельберга виступав із доповіддю щодо його перекладу рукопису Горкша-йоґа-шастри. Цей рукопис невеликий і вцілому не змінює нашого розуміння натхівської йоґи, але за часом створення — це один із найстарших текстів Хатха-йоґи. Його можна порівняти хіба лише з Амрітасіддги, яку переклав Маллінсон. Серед незвичного в цьому тексті — назви двох чакр. Те, що сьогодні ми називаємо свадхіштханою, у праці назване«svādhi-чакрою» (з довгим «ā» та коротким «i»).
Хочете зауважити: «Хіба це суттєво?». Так, суттєво. Адже в такому випадку adhi- це не приставка до слова «sthāna». Малоймовірною є і версія про скорочення, адже це один із стародавніх текстів, де була тенденція на ускладення системи термінів. Наприклад, вішуддга в цьому ж тексті названа Шудга-чакрою. «Скорочення» приставки є неймовірним. Якщо так, то класична (і незрозуміла за сенсом) етимологія не є правильною. Слово svādhi слід вважати окремим словом, реальною назвою чакри, до якого «приклеювалось» то «-стгана», то «-чакра».
Сформулюю кілька ідей щодо походження цього слова: від граматично коректних до більш вільних і фантастичних
Спершу припустимо, що написання чакри в зазначеному тексті є правильнимм і відповідає тому, що хотів сказати автор. Це уточнення не є зайвим, адже ранні йоґічні тексти написані доволі поганим санскритом та часто містять помилки. В міру синтезу нових шкіл йоґи в традиційне суспільство їх тексти стали більш окультуреними. Наприклад, Хатха-йоґа-прадіпіка написана досить канонічною мовою. Крім того, доведеним є вплив буддизму на ранні погляди натхів, що сигналізує про можливість вкраплення буддійського гібридного санскриту до назв. А в ньому стільки припущень та відступів від правил, що слово можна впізнати не завжди. Втім, будемо спиратися на принцип «презумпції невинуватості» і думати, що тут помилки немає. Як можна утворити слово svādhi, з точки зору санскритської морфології?
Утворення першої частини — «svā-» можливе лише двома способами:
• su+ādhi, із сандхою «u» дає svādhi
або
• sva+adhi, але слово adhi самостійного сенсу (в іншій ролі, крім приставки) не має.
Гіпотетично ми могли б нафантазувати варіант sva+a+dhi, але відʼємна частка а- за правилом має переміститися на початок, тому цей варіант одразу відкинемо.
Проаналізуймо перший варіант:
Частка su на початку слова говорить про щось хороше та/або інтесивне, споріднена з латинським «супер». Слово ādhi також є в санскриті. Його значеннями згідно зі словником є ментальний біль, неспокій, напруга, очікування, надія. Чи узгоджується це слово зі словом su на початку? В цілому так. Сильне сексуальне бажання можна сприймати як страждання,… але приємне. У нашій ментальності є «любовна спрага», «оргазм – маленька смерть», «палає бажанням». Але водночас від бажання і любові відмовлятися не хочеться)) Без них життя прісне. Такий підхід відповідає індійському менталітету. Одне з імен Бога Любові — Мара, походить від кореня mṛ – вмирати. Інше — Смара — памʼять. Людина памʼятає про того, кого бажає.
Отже, можливо svādhi – це щось типу «приємного страждання» або «хорошого хвилювання.
Цікаво зрозуміти походження слова ādhi. Монʼє-Вільямс припускає, що в основі може бути як корінь dhā (аналогічний українському ДЕ-ти) так і dhyai – думати. Ризикну припустити етимологію, що утворює це слово від кореня dhā. Річ у тому, що в санскриті є специфічний суфікс –i, він приєднується лише до цього кореня та одночасно видаляє довге ā. Усі, хто практикує йоґу впізнають цей суфікс за словом «самадгі», а ті, хто ще не почав вивчати санскрит — за словом «сандгі» Саме він, разом із приставкою ā міг утворити слово ādhi в чоловічому роді. Таку етимологію пропонує Апте, хоча він і вказує на можливий звʼязок із коренем dhyai. Тоді спробуймо зрозуміти логіку цього значення. Корінь dhā має значення «локалізувати» щось, фіксувати і навіть «хапати» й «утримувати». Відповідно, коли свідомість фіксується на чомусь, то це й можна розглядати як страждання. Але я ризикну зробити ще одне припущення.
Стан локалізації свідомості можна вважати стражданням, але по суті це є БАЖАННЯ.
Традиція повʼязувати бажання зі стражданням виникла в рамках буддизму і поступово підкорила собі майже всю індійську ментальність. Такий погляд вдало узгоджується з ідеєю Апте, що це слово може походити і від кореня dhyai – «думати». Логіка тут цілком зрозуміла. Якщо обʼєкт викликає «ментальний біль, неспокій, напругу, очікування, надію», то безсумнівно ми про нього думаємо. До того ж індійська антропологія повʼязує мислення і бажання. Наприклад, дієслово «abhiman» – «бажати» та його похідні походять від кореня «man» – «думати». Тож, хоча моє припущення не доведене науково, і поки що зостається лише здогадкою, я цілком впевнений, що значення слова svādhi є su+ādhi, тобто «сильне бажання». А свадхіштхана, відповідно – це місце (sthāna) перебування сильного бажання».