Словник термінів йоґи
На цій сторінці ми публікуємо значення слів тих санскритських понять, які використовуємо в практиці йоги.
Але не всі слова в цьому словнику — санскритські, бо розвиток властивий усьому людству.
Він утворений від кореня аv — «захищати» [अव्]{अ} पालने та суфікса -m. Явищем сампрасарани (редукції приголосної до відповідної голосної) «в» перетворилось на «у».
Від цього ж кореня походить санскритське слово avi «вівця». Логіка проста — вівця захищена шерстю. Латинська назва яйця — ovum — також від цього кореня.
Cкладу Ом присвячено текст «Мандукья Упанішада»
Він владика всього, він все знає, він внутрішній контролер, він джерело всього, він початок і кінець істот.
Однозначного перекладу слова ми не можемо надати, адже в різних текстах слово використовують у різних значеннях. Абгʼясу зустрічаємо в Йоґа-сутрі як спосіб усунення когнітивних викривлень шляхом стійкості свідомості:
Припинення цих [когнітивних викривлень] [досягається] абгʼясою та вайрагʼєю.
Абгʼяса — це зусилля (ятна) у стійкості [свідомості].
abhyāsena tu kaunteya vairāgyeṇa ca gṛhyate॥6.35॥
Безперечно, розум рухомий і складнокерований, о Великорукий, але його слід утримувати шляхом абгʼяси та вайрагʼї, о Каунтея.
Абхімана зазвичай перекладають як «гординя» або «зарозумілість», походить від кореня mā «міряти» за допомогою приставки abhi — «до», «навпаки».
Аbhimāna — це міряння всього на свою мірку, «сприйняття на свій рахунок», нездатність побачити погляди та критерії інших людей. Такою людиною, події оцінюються, лише за наявності якогось ставлення до неї.
Абхімана — зацикленість на відчутті себе у центрі світу.
З погляду психоаналізу це схоже на нарцисизм, а з погляду християнства — на гординю. Нагадує деякі міркування Кастанеди про «почуття власної важливості».
Абхімана має не лише негативні конотації. Наприклад, у текстах Санкх’я-каріки терміном аханкара, як рівним абхімані, позначається одна з таттв (сутностей), онтологічних основ буття.
Також, абхіману перекладають як «бажання». Але важливо розуміти, що у йогічній і тантричній Традиціях виділялися різні типи «бажань». Критерій розрізнення бажань — співвідношення їх «глибини» у психічній структурі. Найбільш глибокі (істинні), які визначають нашу природу (свапракріті), дхарму — співвідносили з атманом (іччха), більш поверхневі — з манасом (санкальпа, абхімана), ще поверховіші — з індріями (кама (пізній період), трішна).
Що таке зв'язаність (бандха)?
Що таке визволення (мокша)?
Що таке невігластво (авіддя)?
Що таке Знання (віддя)...
«Почуття власної значущості» (абхімана) — це зв'язаність (бандха), його зменшення визволення (мокша).
Сарва-упанішада
Джерело — А. Сафронов «Йога: Історія ідей і поглядів» і канал «Записки на полях стародавніх текстів».
Також це один із синонімів йоґіна, який практикує.
Опис зустрічаємо у Сіддга-сіддганта-паддгаті:
Іноді той, хто насолоджується, іноді йоґін, іноді оголений, подібний до пішача, іноді цар, іноді вчитель — таким є авадхута (йоґін, який практикує).
Цьому слову присвячений розділ книги «Йоґа: історія ідей та поглядів», що помагає нам отримати знання про це слово.
Авідья в Йоґа-сутрах
Патанджалі визначає авідью у другому розділі:
Незнання є проголошенням вічного, чистого, щастя, атману невічним, нечистим, стражданням, не-атманом.
Авідья у стоїків
Незнання як причину поганих вчинків та страждань у світі зазначають також і стоїки (amathia).
Авідья в Бгаґавадґіті
Коментуючи Ґіту, Абгінаваґупта називає незнання причиною протистояння на полі Куру та причину розпачу Арджуни.
В санскриті Кама-сутри та інших кама-шастр асана — поза сексу.
В розмислах про устрій держави асана — це посада.
В текстах йоґи асана — це поза.
В мові сучасної йоґи асана — це поза або вправа.
Слово утворено від кореня आस् ās «сидіти» суфіксом ana, який створює імʼя дії. Тобто буквально асана — сидіння.
Значення слова у філософських текстах — на сторінці слова.
Щодо етимології цього слова існує декілька гіпотез:
1. слово утворено коренем at «нескінченно рухатися» та суфіксом man, який створює абстрактний іменник. Тобто атман — це «нескінченно рухомий», що конотує до всесвіту. У цьому сенсі пізнання атману — це пізнання світу.
2. коренем avaa «дути всюди» та словом tman «життєвий подих», отже атман — «повсюдний подих життя».
3. коренем an «дихати».
Але це не справжнє, глибинне Я — драштар чи атман. Аhaṃkāra створює відчуття Я, своє уявлення про себе ж, яке складається з навичок, соціальних програм, шаблонів і т.д.
Термін ahaṃkāra надзвичайно схожий за змістом на «Его» у термінології психоаналізу (але не Юнга). Спроба зберегти це помилкове Я в цілості, захистити його від розуміннь та усвідомлень, які вказали б людині на її невідповідність до власних уявлень про себе, і є причиною неврозів.
Санхья-каріка визначає аханкару як абхіману (अभिमान, abhimāna) слово, яке зазвичай перекладають як «гординя» або «зарозумілість», але якщо вдивитися в етимологію, воно походить від кореня mā «міряти» за допомогою приставки abhi — «до», «назустріч». Abhimāna — це міряння всього на свою мірку, тобто собою. Включно з цим «сприйняття на свій рахунок» і нездатність побачити погляди та критерії інших людей. Термін «автоматизм», що ми використовуємо, дуже близький за змістом до поняття аханкара.
Саме з аханкарою зіштовхується практикуючий, коли відчуває страх перед реальними змінами. Отож, вміння бачити різницю між аханкарою та істинним Я — знання; а нездатність, яка гарантує неможливість змін,— авідья.
Пізні тексти (особливо натхівські) часто використовували в значенні аханкари термін «манас». Це ж ситуативне Я буддисти назвивали «пудгала» (pudgala) — хибна особистість (втім, існування істинного Я – атмана — вони заперечували).
Цитати — А. Сафронов «Йога: Історія ідей і поглядів» і канал «Записки на полях стародавніх текстів».
Ахімса — це одна з практик йоги, описана в Йога-сутрі, згадана серед інших практик самоконтролю (ям). З погляду чакрального дискурсу, ахімса — контроль енергії войовничості, агресії, активності.
Причому цей контроль не лише на рівні тіла, а й на рівні думок про іншу людину:
Цитати — А. Сафронов «Йога: Фізіологія, Психосоматика, Біоенергетика» і канал «Записки на полях стародавніх текстов».
Бхавана — "роблення так, щоб щось почало бути".
Переклад англійською – realization, що з вторинних перекладів, некоректно перекладають як «реалізація».
У психотехнічному контексті "бхавана" застосовується до станів свідомості, найбільш вдалими перекладами буде "актуалізація", "проживання стану" або "формування стану".
Ми систематизуємо медитацію йоги на 4 типи:
- смарана (техніка роботи з пам'яттю),
- дхарана (з увагою),
- дґ'яна з (мисленням)
- бхавана (з почуттям та станом).
Бхавана — це психопрактика, спрямована на формування незвичного психологічного стану, який може бути цінним сам по собі, або бути відправною точкою для подальшого самодослідження. Кількість варіантів бхавани величезна. У Віджняня-бхайрава-тантрі зустрічається близько 100 медитацій "Бхавана".
Цитати — Андрія Сафронова «Йога: Історія ідей і поглядів» і канал «Записки на полях стародавніх текстів».
Дг’яна — це процес коректного роздуму, що породжує нове знання. Одна з медитацій йоги. У Патанджалі дґ’яна — «однорідний перебіг пізнання». Він вважає її інструментом знищення врітті та санскар.
Згідно Гухья-самаджа-тантрі, дґ’яна ділиться на п'ять етапів та методів пізнання:
- вітарка (розгляд з усіх строн),
- вічара (дискусійний розгляд),
- прітті (прийняття) відповідає етапу природнього перебігу думки, неможливості відволіктися від роздумів,
- сукха (ананда) насолода процесом,
- екаграта — повна та природна концентрація.
Цитати — Андрія Сафронова «Йога: Історія ідей і поглядів» і канал «Записки на полях стародавніх текстів».
Ми часто не впізнаємо термін dhyana, бо проникаючи в нову мову, він набуває нової вимови. Навіть українською та російською маємо значну різницю — дхьяна та дгʼяна.
Санскритський термін dhyana японською звучить як «дзен (zen)». Поняття дало назву дзен-буддизму.
Китайською dhyana звучить як «чен» (zheng), відповідно маємо чен-буддизм.
В палі dhyana — jhāna, але в палійському каноні термін jhāna не займав значного місця в дискусіях. Чотири jhāna — це проміжний етап у набутті інших станів.
У текстах Тибетського буддизму дгʼяна набула переклад — བསམ་གཏན་ (bsam gdan), що звучить накшалт «сам ден».
В сучасних наукових роботах у контексті буддизму, терміни dhyana та jhāna перекладають англійською absorption «зануреність» (у сенсі рівня занурення в медитативну концентрацію).
Дгарана — одна з медитацій йоги — свідоме утримання уваги на об'єкті, незалежно від зовнішніх обставин, під наперед обраним кутом, з метою пізнання об'єкта.
Йога-сутра так визначає дгарану:
Про подібне розуміння дхарани, цитата з Мокшадхарми:
Цитати — А. Сафронов «Йога: Історія ідей і поглядів» і канал «Записки на полях стародавніх текстів».
У побутовому узусі і в більшості текстів, слово врітті позначає буття, стан, активність.
Однак, у йозі слово врітті відоме як частина визначення йоги з Йога-сутри Патанджалі: "йога - це припинення врітті свідомості". Сам Патанджалі уточнює, що мав на увазі під врітті, перерахувавши приклади:
• Нідра (дослівно сновидіння) — мрії, фантазії, мрії, дрімота, лінь.
• Смріті — пригадування уявного, спотворення спогадів, під дією санскар.
• Вікальпа ─ пустотна категорія, слова, що не мають за собою реально осмислених об'єктів у світогляді людини.
• Прамана ─ правильне знання, не відносність сприйняття знання.
• Віпар'яя ─ помилкове знання, засноване на неправильному описі.
Виконав аналіз цього списку, ми розуміємо, що врітті — це така активність свідомості, яку сьогодні ми називаємо "когнітивні спотворення".
Згадки врітті в інших першоджерелах:
Статті, присвячені розумінню врітті в Йога-сутрах.
Цитати — А. Сафронов «Йога: Історія ідей і поглядів».
Кама — бажання, насолода та ім’я бога любові. Слово походить від кореня kam “любити, бажати, бути закоханим”.
“Кама-сутра” — один із текстів кама-шастри “науки насолоди”.
У тантрі кама — шлях до просвітлення:
Інші першоджерела йоги говорять про контроль бажань, а не дотримання їх.
Подвійність у ставленніі до бажання виникла через бідність мови — у тантричних традиціях є різні стани «бажання»:
- – глибинні бажання — иччха. Вони творчі, складні та розвивають нас.
- – поверхневі — бажання маноса, наприклад, бажання внаслідок реклами — санкальпа, абхімана;
- – невротичні, емоційні бажання, що не насичуються, наприклад куріння, — у пізній період почали називати кама, тришна (спрага).
У практиці йоги ми якраз і вчимося мистецтву відрізняти глибинні бажання, що розвивають, від поверхневих і невротичних.
Відмовитися від роздумів про бажання ми не можемо, бо
На тему бажань і Ками можна продовжити роздуми з
- – перекладом першого розділу Кама-сутри;
- – доповідь Юлії Ярошенко “Взаємозв’язок Ками та йоги”
- – гімн Камі «Камагіта», переклад із санскриту Андрія Сафронова
- – розповіддю Юлії Ярошенко “про закони пристрасті у довгострокових відносинах”.
Слово жіночого роду, буквальне значення “прикрашена кільцями” або “спіральна”, у розмовному узусі — “змія”.
Так описує Кундаліні Чакра-каумуді:.
Знають, що цією [Сушумною] проходить шлях руху Кундаліні до отвору Брахми.
22 सार्द्धत्रिवलयाकारा सुप्तालिसदृशाकृतिः ।।
प्रकृतिः कुण्डली नित्या लिङ्गमाश्रित्य संस्थिता ॥२२॥
Кундаліні, що формує три з половиною оберти, зовнішністю подібна до сплячої змії. Та, що є вічною енергією, у стані відпочинку вона розташовується на члені.
Кундаліні — одна з найбільш туманних концепцій йоґи.
Проблема полягає в тому, що кундаліні згадується в багатьох класичних джерелах, проте погляди на неї дуже різняться поміж собою.
Таким чином:
1. Розташування кундаліні дуже відрізняється в різних текстах. Від анахати (“Віджняна-бхайрава-тантра“) до маніпури (“Йоґа-яджня-валкья”) і муладхари (найчастіше, наприклад, “Шат-чакра-нірупана”, “Гхеранда-самхіта тощо).
2. Суть кундаліні також відрізняється. Найчастіше у текстах саме енергія рухається по каналу вздовж хребта – по сушумні. Але деякі тексти вважають навпаки, що Кундаліні блокує можливість руху енергії в цьому каналі (“Падма-самхіта”, “Васіштха-самхіта”, “Йоґа-яджня-валкья). До речі, Крішнамачарʼя і його учень Мохан дотримувалися таких поглядів.
3. Різні тексти вважають рух кундаліні таким, що не супроводжується фізіологічними ефектами (“Віджняна-бхайрава-тантра”) або, навпаки, супроводжується (Хатха-йоґа-прадіпіка). Причому супроводжується двосторонньо: Кундаліні в цих текстах можна пробудити пранаямами, мудрами і навіть стисненням мʼяз ануса.
З усього цього випливає, що термін “кундаліні” в різних текстах концептуалізує зовсім різний містичний та психотехнічний досвід.
У розумінні Юнга Кундаліні це Аніма.
Буквальний переклад: Мантра — це «інструмент (або місце) мислення».
Задача мантри залежить від традиції. Завдання мантри в класичній йозі – пробудити в собі обране: психологічний стан чи почуття, пов'язане з мантрою.
На сайті ми створили розділ, присвячений мантрам.
До філософського вжитку слово потрапило завдяки Декарту у XVII столітті. В XX столітті завдяки першим перекладам із санскриту слово потрапило в йоґу.
У санскриті не виникло терміну, що охопив би усі практики з тими частинами себе, які ми називаємо «памʼять», «увага», «відчуття», «мислення».
Ми визначаємо медитацію не лише за формою, але також і за ефектом— народженням екзистенційних переживань, появою глибинних і стійких трансформацій особистості людини.
Медитація поєднує психічну активність та екзистенційне переживання. Тобто змінює самовідчуття, мотивацію, ідентичність, немов «розганяє» психічне до духовного.
Найбільш широкий список медитацій наведений у тексті Віджняна-бгайрава-тантра.
Здатність мудр активізувати емоції використовується в класичному індійському театрі й танцювальному мистецтві, де мудри мають назву «хасти» (санскр. हस्त [hasta] — рука, зап’ястя).
Відео з прикладом мудр, що супроводжають емоційни зміни.
До мудр відносять спеціальні положення очей (наприклад, самбхавімудра, вайшнавімудра), язика (набхомудра, кхечарімудра) і навіть ануса (ашвінімудра). Мудри тонко впливають на організм людини, винятково на емоційну сферу.
Наші несвідомі жести пов'язані з поточним емоційним станом та відтворюють рух енергії в тонких тілах. Мудри використовують цей принцип, створюючи «корисні» рухи енергії й тим самим формуючи обраний емоційний стан.
Пози для тіла (асани) виникли спершу як мудри для тіла — ми бачимо це с перших назв. На порозі першого і другого тисячоліття пози для тіла почали називати «асанами», наприклад у хатха-йогівських текстах типу «Амрітасіддхи».
Так у гімні (10 ст) про результати Шамбхаві-мудри Абхінавагупта пише:
prāṇasya svarasena yat-pravahaṇaṃ yogaḥ sa evādbhutaḥ śāktaṃ dhāma paraṃ mamānubhavataḥ, kinnāma na bhrājate ॥ 3॥
Кожне слово, що виходить із його вуст, є піднесена мантра,
Положення його тіла, пов'язаного з народженням, задоволенням та
стражданням (тобто фізичного тіла) є мудрою,
Його природне дихання – дивовижна йога.
Після переживання цього вищого, сильного, сяючого [стану], що не має світло?
Мудха — притуплений стан свідомості, стан бездумності, інтелектуальної втоми. Помилково вважати стан мудхи метою "медитації" і плутати його з ніродхою.
Такий стан легко досягти без йоги, свідомість у ньому пасивна і не породжує нових усвідомлень, які розвивають, — це суперечить йозі.
Бходжараджа про мудху в "Раджа-мартанда" каже:
[Свідомість у стані] «мудха» [є таким станом свідомості, який] прив'язаний до несприятливих дій гнівом та іншими [пристрастями] без розуміння, що слід і не слід робити. [Це відбувається] через надлишок гуни невігластва (тамасу). Воно завжди — у ракшасів та пішачих.
•втома, коли читати можеш, а розуміти вже ні;
•стани інтоксикації (сп'яніння);
•стереотипне втикання у телевізор.
Як приклад: коментар Каундіньї до Пашупата-сутри стверджує, що слово «шудра» śūdra походить від коренів śuc шуч «бути похмурим» і druh друх — «бути ворожим». Перші дві літери слова від першого кореня, другі від другого. Тобто людина похмура та ворожа є шудра.
Красиво описує явище нірукті Бронхорст:
«Через етимології встановлюється звʼязок із прихованим царством морфологій (realm of mythology)». Це так, адже в санскритських текстах нірукті породжують міфи та слідують міфам, подібні до дзеркала вони намагаються відобразити собою сюжет. Бронхорст підмічає, що нірукті створюють звʼязок із трансцендентним [значенням слова] та є прикладом симпатичної магії на рівні слів.
Нірукті не є методом точним, науковим, таким, що враховує походження слів. Втім, погляд нірукті дарує нам метафори, які розширюють сенси слів.
Може виникнути питання — чим нірукті відрізняється від задорновських розшифровок слів у стилі «рано = Ра+но = Ра(Сонце) піднялось» «Нора = нет Ра», «Радуга = дорога(га) сонця (ра)» тощо. Відмінності принципові.
1. В санскриті, як і в грецькій мові, нірукті реалізоване засобами самої мови. А в псевдоетимологічних розшифровках слова з різних мов (Ра — з реконструйованої давньоєгипетської мови, а «га» з праіндоєвропейської).
2. В індійських текстах зустрічаємо нірукті поряд із серйозним граматичним поясненням структури слова. Це говорить, що автори чудово розуміли «ненауковий» характер нірукті та використовували їх більше як риторичний прийом або мнемонічну формулу. Сучасні псевдоетимологічні теорії створють, як правило, люди, не знайомі з порівняльною лінгвістикою.
Обидва слова мають корінь yam, що несе в собі сенс контролю, обмеження та підтримки. Префікс ni у слові niama має сенс поглиблення дії кореню в себе. Тож niyama — самоконтроль, самообмеження або підтримка самого себе.
Першоджерела вказують різну кількість ям та ніям — від 5 до 15.
Пʼять ям та пʼять ніям Йогасутри, це —
Ахімса, сатья, астея, брахмачарья, апаріграха — ями.
śauca-saṃtoṣa-tapaḥ-svādhyāya-iśvarapraṇidhānāni niyamāḥ ॥ 32॥
Шауча, сантоша, тапас, свадхʼяя, ішварапранідхана — ніями.
Сатья — справжність, контроль мови.
Астея — відмова від присвоєння чужого (на рівні фізичному, мовному та ментальному).
Брахмачарья — контроль сексуальної енергії.
Апаріграха — контроль прив'язаності до побуту.
Шауча — гігієна (на рівні фізичному, мовному та ментальному).
Сантоша — відповідальність за свій емоційний стан.
Тапас — вміння накопичувати життєву енергію.
Свадхʼяя — накопичення знань, самоосвіта.
Ішварапранідхана — культивування в собі відчуття вищого.
Тож ми бачимо, що ями та ніями — техніки збереження та накопичення енергії, яка необхідна для подальшої практики. Таке збереження відбувається завдяки принципам, що регулюють поведінку. Але не всі школи йоги були згодні з необхідністю ям та ніям.
Тантрик Абгінавагупта подає ями через ідею контролю — як підпорядкування тамасичних станів.
Але навіть при такому розумінні він позначав, що ями та ніями — це практики для стану двоїстості.
प्राण । prāṇa । праана
pra — приставка, має значення збільшення,
ana — іменник, дихання.
Прана — дихання, вітальність, дух, життя, повітря, енергія (як невидимий засіб передавання станів, емоцій, відчуттів, тепла — як сама функція, так й субстанція повітря)
आयाम । āyāma । ааяма
ā — приставка, має значення завершеності дії.
yāma — контроль, керування. Ааяма — повний контроль.
Пранаяма — повний контроль дихання та енергії.
Хатха-йога-прадіпіка вказує на те, що пранаяму слід опановувати поступово:
Та показує пранаяму саме як практику контролю енергії:
Мова про стягування несвідомої, емоційно розподіленої через органи чуття (індрії) уваги. Для зручності ми називаємо таку увагу пасивною. Активна увага пов'язана з набуттям нового знання, розуміння.
Абхінавагупта в Тантралоці визначив пратьяхару як усунення думок і почуттів (akṣa-dhiyām) від об'єктів (arthebhyaḥ).
Він першим в індійській традиції помітив різницю розподілу уваги: на зовнішні об'єкти та всередину себе.
В Йога-сутрі у практиці пратьяхари об'єктом контролю є індрії (органи почуттів). Мислення (манас) та свідомість (чітту), Патанджалі пропонував брати під контроль практикою дхарани.
За відсутності зв'язку зі своїми об'єктами органи почуттів начебто слідують внутрішній формі чітти — [це і є] пратьяхара.
tataḥ paramā vaśyatendriyāṇām ॥2.55॥
Завдяки [пратьяхарі досягається] повне підпорядкування органів чуття.
Йога-Сутри Патанджалі
Переклад Островської, Рудого
Близькі за змістом терміни: saṃniveśya, «укладати в щось», saṃharate «збирати воєдино».
У побуті стан без пратьяхари можна описати як: «тема захопила мене», «не можу відірвати очей», «мелодія понесла» тощо.
Санскара — неусвідомлений динамічний емоційно-поведінковий стереотип, сформований у результаті невдалого досвіду (близько до психотравм психоаналізу, але ширше), який штовхає до невдалих вчинків і рішень.
Якщо практик сприйме свої санскари як обумовленість — то може осмислити контекст виникнення санскар і не слідувати їм. Глибинна природа людини — відмінна від санскар.
Сучасні індійські пандіти говорять «санскара» про невдалі шаблони, наприклад, про неправильну вимову звуків. В індійській традиції санскара часто згадується як елементарна частка карми.
saṃskāra-sākṣāt karaṇāt pūrva-jāti-jñānam ॥3.18॥
Завдяки безпосередньому осягненню санскар [виникає] знання минулих перероджень.
Йога-Сутри Патанджалі
Переклад Є. Островської, В. Рудого [105]
Всі люди [перебувають] у цьому світі внаслідок впливу попередніх санскар.
Якщо ж людина діє відповідно до шастр (наук), то поступово настає звільнення.
Сіддха-сіддханта-паддхаті.
На своє виправдання Агамемнон, відбираючи наложницю у Ахілла, говорить що діяв під впливом ате (ἄτη) і Зевс затьмарив йому розум. (Доддс «Греки та ірраціональне»).
Для опису обумовленості та пов'язаності, в індійських текстах використовувалися: «врітті», «трішна», «ракта», «рага», «клєша», «санскара», «васана» та інші.
Санскара частіше використовувалася у йогічних, а васана — в буддійських. У середні віки все перемішується. У Йога-сутрі «санскара» використовується в другому, а «васана» у четвертому (котрий зазнав більше буддійського впливу) розділах.
Цитати — А. Сафронов «Йога: Історія ідей і поглядів» і канал «Записки на полях стародавніх текстів».
1
префікс sva + префікс ā + корінь dhā, тобто «покласти себе». А свадхіштхана – це місце перебування себе.
2
префікс su + префікс ā + корінь dhā, тобто «сильне бажання». А свадхіштхана – це місце сильного бажання.
Друга гіпотеза описана у статті Етимологія слова «свадхіштхана».
Також вивчення санскриту проходило через заучування напам'ять 4000 правил граматики. Тому той, хто міг прочитати текст на санскриті, мав натреновану пам'ять.
Смарана, необхідна йогу, наприклад для можливості нагадувати емоції та думки у конкретні моменти життя; пам'ятати та не відволікатися від виконання фонової техніки.
Про роботу з пам'яттю згадується у буддизмі, конфуціанстві, стоїцизмі, неоплатонізмі, ісихазмі та суфізмі, наприклад практика усвідомленого нагадування у Аристотеля називалася ремінісценцією.
Перше, сутра — це стиль тексту, в якому головною метою автора є стисле викладення теми. (Кажуть, що коли авторові вдавалося скоротити речення хоча б на одну букву, то він радів від цього більше, ніж від народження сина. Уявляєте таке прагнення до максимально чіткого висловлення своєї думки? Тож у сутрах не повинно бути жодного зайвого слова).
Друге значення слова сутра — це стисле речення, наче формула або правило.
Категорія “увага” розподілена в індійській антропології між термінами “буддхі“, “манас“, “чітта“, з одного боку, та “індрії” – з іншого.
Не вдаючись у детальні пояснення цього зв’язку – те, що ми б назвали “спрямованістю уваги“, індійський автор описав би як “прив’язаність (баддха, бандха, кіла) манасу чи індрій до об’єктів” або як “захопленість (сакта) об’єктами“.
Такий опис дещо більш влучний за звичний для нас. Дійсно, ми не розрізняємо спрямованість зовнішньої уваги, наприклад, коли з цікавістю вдивляємося в певний предмет, і внутрішньої — коли ми про нього думаємо. В “індійському” описі цієї проблеми немає. Існування цих двох типів уваги акцентував уперше Абгінаваґупта в Тантралоці на прикладі пратьяхари, яку він визначив як відсторонення думок і почуттів (akṣa-dhiyām) від об’єктів (arthebhyaḥ).
Також ми розрізняємо довільну та мимовільну увагу. Перша має місце, коли ми концентруємося на чомусь свідомо, з власної волі, друга — коли увага зосередилася на предметі сама-по-собі.
Індійська антропологія описує таку ситуацію як “захоплення” (грахана) манаса або індрій зовнішнім об’єктом.
Утім, у побутовій мові ми описуємо це так само: “тема захопила мене”, “не можу відірвати очей”, “мелодія віднесла” тощо.
Довільна ж увага сприймається як акт самоконтролю, у зіставленні з дхараною і сам’ямою.
Треба сказати, що головною термінологічною проблемою, притаманною обом способам опису, є недостатньо виразний поділ уваги на активну і пасивну.
Активна увага пов’язана з набуттям нового знання (наприклад, коли ми не просто дивимося, а вдивляємося у пошуках раніше непоміченої деталі, або розв’язуємо завдання без готової формули). Пасивна ж увага — це утримання уваги без такого завдання.
Наприклад, пильний погляд в одну точку або механічне повторення мантри. На практиці легко помітити різницю між цими типами уваги, проте спеціальних термінів, які її розрізняють, немає.
Термін cakra चक्र перекладається як “диск” або “колесо”.
Слово утворене від кореня kṛ (कृ) “робити” як основа особливої дієслівної форми – “інтенсиву” – яка виражає циклічну чи дуже інтенсивну дію.
Видатний тантрик і філософ Абгінаваґупта запропонував у Тантралоці кілька інших етимологій цього терміну.
Він утворює слово “чакра” від кореня kas – “розширюватися, цвісти, рухатися”, cak – “бути задоволеним”, “сяяти” і kṛt – “руйнувати”.
Таким чином він виділяє (з урахуванням кореня kṛ) ще чотири приховані значення слова “чакра”:
Обидва слова мають корінь yam, що несе в собі сенс контролю, обмеження та підтримки. Префікс ni у слові niama має сенс поглиблення дії кореню в себе. Тож niyama — самоконтроль, самообмеження або підтримка самого себе.
Першоджерела вказують різну кількість ям та ніям — від 5 до 15.
Пʼять ям та пʼять ніям Йогасутри, це —
Ахімса, сатья, астея, брахмачарья, апаріграха — ями.
śauca-saṃtoṣa-tapaḥ-svādhyāya-iśvarapraṇidhānāni niyamāḥ ॥ 32॥
Шауча, сантоша, тапас, свадхʼяя, ішварапранідхана — ніями.
Сатья — справжність, контроль мови.
Астея — відмова від присвоєння чужого (на рівні фізичному, мовному та ментальному).
Брахмачарья — контроль сексуальної енергії.
Апаріграха — контроль прив'язаності до побуту.
Шауча — гігієна (на рівні фізичному, мовному та ментальному).
Сантоша — відповідальність за свій емоційний стан.
Тапас — вміння накопичувати життєву енергію.
Свадхʼяя — накопичення знань, самоосвіта.
Ішварапранідхана — культивування в собі відчуття вищого.
Тож ми бачимо, що ями та ніями — техніки збереження та накопичення енергії, яка необхідна для подальшої практики. Таке збереження відбувається завдяки принципам, що регулюють поведінку. Але не всі школи йоги були згодні з необхідністю ям та ніям.
Тантрик Абгінавагупта подає ями через ідею контролю — як підпорядкування тамасичних станів.
Але навіть при такому розумінні він позначав, що ями та ніями — це практики для людини яка знаходиться у стану двоїстості.
Чому ми використовуємо в практиці йоги санскритські слова?
По-перше, тому що на 100% точний переклад – неможливість. Існує дуже мало слів, які можна перекласти без втрати відтінків сенсу, хіба що цифри, назви мір, – точні, вимірні поняття. Решта слів, навіть супер-короткі займенники, сповнені невимірних емоцій та міфів, у яких вони виникли, тож завжди відрізнятимуться від слів, народжених у ґрунті інших культур та історій. Синонімів не існує, особливо в тонких сферах психічних функцій.
По-друге, багато санскритських термінів уже давно увійшли в наш побут і ми вже щось про них думаємо, вважаємо, маємо думку. Карма, дзен, мантра – ці слова є у вжитку навіть тих людей, хто думає, що далекий від йоги. Ці слова потребують перегляду і перевизначення, бо часто слово, відірвавшись від контексту, спотворюється і веде до спотвореної практики, дзен стає спокоєм, мантра – чарівною формулою, а карма – караючою рукою правосуддя.
По-третє, культура Стародавньої Індії стала родючим ґрунтом для рефлексії себе. Тисячі внутрішньопсихічних характеристик описано в Абхі-дхарма-коші, 16 категорій міркування описала Ньяя, 108 вправ для внутрішнього світу (які ми тепер називаємо медитаціями) описано лише в одній Віджняна-бхайрава-тантрі. Культура, яка зналася на саморефлексії протягом 10 століть, викристалізовувала категорії та поняття. Достатньо, щоб не ігнорувати її…
Визначення понять – складне завдання, особливо в полі психіки і мислення, у відриві від можливості показати пальцем. Не дивлячись на неможливість розв’язати задачу ідеально, ми все ж у великих деталях намагаємося позначити те, як розуміємо слова нашого йогівського словника.
Не всі слова в цьому словнику – санскритські, адже ідея розвитку проростала через багато культур.
