Іда й Пінгала #

Іда
санскр. इळा / इडा [iḍā] — прохолода

Пінгала
санскр. पिङ्गला [piṅgalā] — червона, гаряча

Сушумна
санскр. सुषुम्णा [suṣumṇā] — артерія, жила, канал

«Хатхайоґапрадипіка» й інші класичні трактати стверджують, що в людини 72000 енергетичних каналів. Але найбільш важливих, що часто згадуються і використовуються, — 13. Головними серед них визнано три таких: Іда, Пінгала й Сушумна.

На малюнках легко помітити, що чакри розташовані в місцях перетинання (точніше, накладання один на одного) Іди й Пінгали. Це так, навіть більше, — чакри утворені перетинаннями цих каналів. Відносна активність чакр, їхні випромінювальні й поглинальні властивості залежать від поточної фази біологічного ритму.

Іда та Пінгала, які називають також місячним та сонячним каналами, починаються на лівому та правому пелюстках аджни відповідно і проходять, як зображено на малюнку. Крім того, Іда пов’язана з лівою, а Пінгала — із правою ніздрею. Згідно зі «Сварадойяшастрою», канал є активним тоді, коли «відкрита» пов’язана з ним ніздря, тобто дихати цією ніздрею легше. У період активності Пінгали в організмі більш проявлені процеси дисиміляції, внаслідок чого людина відчуває прилив сил і активності (звідки й назва «сонячний» канал). У період активності Іди, навпаки, переважають процеси асиміляції: відбувається будівництво тіла, енергія поглинається, і тому людину тягне до спокою й розслаблення. Вочевидь Іда та Пінгала пов’язані з парасимпатичним і симпатичним відділами вегетативної нервової системи відповідно.

Цікаво, що описана в прадавніх індійських трактатах схема, дуже схожа на сучасне уявлення про структуру нервової системи. Наведемо уривок із відповідного описання академіка Смірнова:

«Зв’язок із внутрішніми органами відбувається двома шляхами. Перший — висхідний і низхідний шляхи білої речовини спинного мозку з його сегментарними апаратами сірої речовини, відділи якого з’єднані між собою за принципом сегментів, що послідовно включаються (Сушумна — примітка А. С.). Другий шлях — через ланцюжок прикордонного симпатичного стовбура вегетативної нервової системи. Симпатичний стовбур простягається збоку від тіл хребців у вигляді низки вузлів, що утворені скупченнями нервових клітин; ці вузли з’єднані між собою в обох напрямках провідниками. Симпатичний стовбур — парне утворення. Як показали дослідження останнього часу (Огнєв та його школа), права та ліва частини стовбура не рівнозначні (Пінгала та Іда — примітка А. С.¹), як вважалося донедавна; правий та лівий стовбури виконують близькі, але не тотожні функції: лівий стовбур відповідає за артеріальні судинорухові рефлексами, а правий — за венозні. Обидва стовбури утворюють посегментарно більш-менш потужні сплетення (які саме й відповідають чакрам — примітка А.С.), на кшталт місцевих центрів управління, і все ж таки вони об’єднані в одну супідрядну систему. Знизу догори порядок сплетень такий: 

   1) крижове сплетення (plexus pudendus, pi. sacralis) керує вісцеральним та насамперед судинним сплетенням печеристих тіл та нижнього відділу прямої кишки; 

   2) поперекове сплетення (plexus lumbalis) керує вегетативними рефлексами сечостатевої системи й ніг; 

   3) сонячне сплетення (pi. solaris) — величезне сплетення нервової тканини, розташоване попереду черевної аорти, у вигляді найскладнішого клубка нервових вузлів і волокон. Воно заповнює місце Халлерової треноги (tripes Halleri), яка утворена трьома найважливішими артеріями черевної порожнини, що виходять із черевної аорти: печінковою, селезінковою і шлунковою. Цим закінчується нижній черевний відділ сплетень.»

Вище розташоване серцево-портальне сплетення – центр першочергової важливості, один з головних апаратів, що регулюють кровообіг усього тіла, за винятком кровообігу головного мозку, аортальне сплетення якого тісно пов’язане з регуляторними апаратами. До цього сплетення примикає сплетення зірчастого вузла, розташоване осторонь. Останнє сплетення — один із внутрішніх апаратів, що регулюють кровообіг головного мозку.

На рівні гортані (кадик) розташоване шийне сплетення сонної артерії з його відомим «каротидним тільцем» — одним із важливих регуляторів кровообігу. На рівні основи черепа знаходиться анатомічно малопомітне, але фізіологічно важливе сплетення, у якому беруть участь черепно-мозкові нерви, що несуть вегетативну іннервацію, передусім блукаючий і трійчастий нерви (десята й п’ята пари).

Найвище — головний мозок із його мозаїчною корою, як квітка з пелюстками, з величезною кількістю окремих частин різної будови.

Період активності кожного каналу становить від 60 до 90 хвилин, що й є базовим біологічним ритмом людини. Зміни активності, як уже було зазначено вище, можна відстежити за зміною «активної» ніздрі. Довший або коротший  цикли свідчать про хворобу. Цей же ритм є добре відомим у сучасній медицині ритмом сну. По закінченні напівциклу активна ніздря та канал змінюються. У момент зміни активності ніздрів на кілька хвилин включається центральний енергетичний канал — сушумна, яка простягається по хребетному стовпу. У цей короткий момент людина повністю врівноважена. Потім рівновага зміщується в інший бік.

«Сварадойяшастра» дає докладні рекомендації щодо видів діяльності, сприятливих та несприятливих під час активності кожної з ніздрів (коли праву ніздрю відкрито, слід займатися якимись активними видами діяльності, а коли ліву — відпочивати, думати про вічне тощо), аналізує зв’язок збоїв природного циклу з хворобами, дає певні техніки примусового перемикання ніздрів.

Індуси вважають, що можна за допомогою ватки примусово змінити ніздрю в необхідних випадках. Припустимо, людина втомилася, а треба ще йти і йти. У ліву ніздрю ватку запхали — права відкрилася, резерви вивільнилися. Індуси були дуже прагматичні. Чоловік більше подобається жінці, коли в неї працює ліва ніздря, а в нього права. Вважалося також, що зачаття залежить від того, які ніздрі відкриті. Якщо в чоловіка в момент зачаття працює права ніздря, а в жінки ліва, то народиться хлопчик. Якщо навпаки, то дівчинка.

Примітки

1. Сучасна фізіологія не відстежила напророченого давніми йоґами перетину Іди та Пінгали. Можливо, такі дослідження ще попереду. ↑

 

Інші енергетичні канали #

Крім уже розглянутих, давні індійські трактати виділяли велику кількість більш дрібних енергетичних каналів (санскр. नदी [nadī] — канал, річка). Так, «Шивасвародая» стверджує:

 «32. З пупка 72000 канали (наді) еманують і поширюються крізь усе тіло…
   36 – 37. З усіх цих каналів, найбільш відомі десять. Серед  них найважливіші — Іда, Пінгала й Сушумна. Інші — Гандхарі, Хастіджихва, Пууша, Яшашвіні, Алам-буша, Кухуу й десята Шанкхіні.
  38 – 41. Іда-наді — у лівій частині тіла, Пінгала — у правій, Сушумна — у центрі, а Гандхарі — у лівому оці. Хастіджихва — у правому, Пууша — у правому вусі, Яшашвіні — у лівому, Аламбуша — по обличчу. Кухуу — в органах розмноження, Шанкхіні — в анальній частині. Таким чином ці 10 наді розташовані в тілі. Іда, Пінгала й Сушумна розташовані в центральній частині тіла.
   42-47. Я назвав тобі імена наді. Тепер я розповім тобі про вайю (типи енергії), пов’язані з наді. Це прана, апана, саману, удана, в’яна. Нага, курма, крікара, девадатта, дхананьяйя — це допоміжні прани. Прана перебуває в серці, а апана вайя — в органах виділення. Самана розташована в пупковій частиніі. Удана — у глотці. Вьяна наповнює все тіло. Також найбільш важливі 10 вайю. Я розповів про п’ять головних вайю. Тепер я розповім про інші п’ять і їхнє розташування. Наґа вайю відповідає за відрижку; курма — за моргання; крикара — за чхання; девадатта — за позіхання. Дхананьяйя заповнює все після смерті. У житті індивідуума ці 10 ваю працюють у всіх наді.»

З цього уривка можна зробити висновок, що описані канали, найімовірніше, пов’язані з тими, які відходять від головного (черепно-мозковими) і спинного мозку (спинно-мозковими) нервовими волокнами, відповідають за різні рефлекторні дуги й керують подихом, морганням, виділенням та іншими частково довільними процесами. Очевидно, ці канали мають фізичну, ефірну та астральну складові. Існування останньої стає зрозумілим, якщо згадати, що потреба в здійсненні кожної із зазначених дій (наприклад, моргання), сприймається як бажання.

Енергетичні канали в китайській традиції #

Дещо інша система енергетичних каналів використовується у китайській традиції (зокрема, у терапії чжень-цзю). У цій традиції на тілі людини виділяють передньо і задньосерединні меридіани (вони найважливіші), 12 головних каналів, пов’язаних із органами, 28 ло-каналів, що зв’язують поміж собою перераховані вище.

Енергія (ци — у китайській традиції) циркулює зазначеними 12 каналами протягом доби, становлячи добовий біологічний ритм. У медицині неодноразово вдавалися до спроб зіставити китайські меридіани з тими чи іншими органічними структурами, однак, повної відповідності так і не було знайдено. Проте, голковколювання «працює». До того ж, існування точок і каналів можна відчути екстрасенсорними методами. Імовірно, китайська система каналів розташована на ефірному тілі людини.

Деякі акупунктурні канали вочевидь залучаються під час виконання вправ йоґи (див. главу «Йоґатерапія. Деякі принципи побудови йоґівських комплексів»).