Термін «джапа» утворено від кореня √jap «шепотіти», «бурмотіти», «вимовляти в голові». У сучасному лексиконі його знають як механічне та багаторазове повторювання мантр без уваги до їхньої суті.
Щодо такого виконання, один із перших граматиків Яска (VI–VII ст. до н. е.) писав: «Вимовляти мантри, не розуміючи їхньої суті, — те саме, що приносити жертви не вогню, а згаслому вугіллю».
В контексті класичної йоґи джапа — це особлива практика повторювання мантр, з глибоким аналізом тексту. Цей термін сильно змінив своє значення порівняно з первинним. Але, незалежно від контексту, джапа є вимовлення мантр. Мантра – це особливий енергетичний текст. Але для цілісної людини те, що вона говорить, завжди енергетично, тому що вона щира і не говорить зайвого. Подібно до поетичного твору, який хоч і написано людиною, розлітається на цитати й стає джерелом натхнення для багатьох, мантри також вперше вимовляються людьми, які переживають вищі стани свідомості, а потім вони використовуються тими, хто лише тягнеться до таких станів.
«Йоґа: історія ідей та поглядів», розділ 4 “Йоґа як зʼєднання”
Це таке виконання, що не є практикою йоги, наприклад, повторення мантри, наче молитви (не знаючи її сенсу та не маючи за ціль жодного стану, що викликає мантра).
Ще одне ставлення до виконання мантр можна віднести до релігійного — магічне сприйняття мантри, коли до слів мантри ставляться як до таких, що виконують бажання практика.
Мантри як заклинання згадуються у Ґоракша-паддгаті
© 2018 – 2024 Українська федерація йоги. Всі права захищені.