Хатха-йоґа-прадіпіка Джйотсна
Тетяна Приходько розпочала перекладати Прадіпіку з коментарем «Джйотсна».
Слідкувати за новинами перекладу можна на каналах «Санскрит в Україні»» та «Бібліотека йоґи»
25 квітня 2023 г.
atha haṭha-yoga-pradīpikā saṃskṛta-ṭīkā-bhāṣā-ṭīkā-sametā
Отже, «Хатха-йоґа-прадіпіка»1 санскритом,
з коментарем «бхаша»
Коментар Джйотсна, передмова
1 Висвітлення хатха-йоґи.
2 Одне з імен Шиви.
3 Назва коментаря в перекладі “Місячне світло”.
4 Вчитель Брахмананди.
5 Сватмарама – можливий автор Хатха-йоґа-прадіпікі.
prathama-upadeśa
Перший розділ
Шлока 1
коментар до 1 шлоки
Вітаю великого Адінатха2, завдяки настановам якого наука хатха-йоґи, наче драбина або провідна зоря, полегшує шлях охочому піднятися до піднесеної раджа-йоґи.
[Щодо слів] «Вітаю великого Адінатха».
Якщо Адінатх (ādinātha) — це самаса6 типу карма-дхарая, в якій слово ādi перекладається як «перший, первісний», а nāthā — «володар», то ādināthaḥ перекладається як «Передвічний владика», тобто «володар всього», тобто «Шива». Щодо слова śrī, у цьому випадку воно перекладається як «уславлений». Тобто текст присвячений Уславленому Шиві.
Проте śrī-ādinātha може бути бахувріхі самасою, тоді śrī-ādināthā — «володар над Шрі та іншими», тобто «чоловік Шрі» (одне з імен Лакшмі), тобто «Вішну». І в такому разі текст присвячений Вішну.
Отже, Адінатх виклав Парваті науку хатха-йоґи. Щодо терміну «хатха-йоґа» — його слід розуміти як «поєднання «ха» і «тха». Під складами «ха» і «тха» слід розуміти сонце та місяць, тобто прану7 та апану8. Те, що характеризується поєднанням прани та апани, – це пранаяма9. Тобто хатха-йоґа – це пранаяма. Так слід розуміти термін «хатха-йоґа».
Шодо цього наводжу цитату Горакша-натха із «Сіддха-сіддханта-паддхаті»:
«Склад «ха» означає «сонце», «тха» – місяць. Термін «хатха-йоґа» походить від поєднання сонця та місяця».
Знання, яке це пояснює, – наука хатха-йоґи. Саме цю науку, відому серед інших великих йоґа-шастр, Шива виклав Парваті.
[Що стосується слів шлоки] «піднесена» [раджа-йога], мається на увазі «найвищою мірою визначна», тобто та, що перебуває на вищому ступені по відношенню до мантра-йоги, хатха-йоги і лайя-йоги.
Раджа-йога, яка має ознаку зупинки всіх когнітивних викривлень, підходить для стану, що перевищує пізнання.
[Що стосується слів шлоки] «охочому піднятися до піднесеної раджа-йоги» мається на увазі «той, хто прагне до звільнення».
[Що стосується слів] «наче драбина полегшує шлях», мається на увазі, що [практик] ніби підіймається за її допомогою по східцях, які світяться, тобто освітлюють [шлях].
Подібно, як драбина існує для того, щоб охочий безперешкодно піднявся на вершину замку, так і Хатха-йога-прадіпіка існує для охочого безперешкодно освоїти піднесену раджа-йогу.
Перша шлока складена розміром «індра-ваджра».
6 Складне слово.
7 Вдих або тип енергії.
8 Видих або тип енергії.
9 Проконтрольоване дихання.
Шлока 2
Коментар до 2 шлоки
Привітавши великого вчителя Натха, йогін Сватмарама відзначає, що наука хатха-йоги [існує] виключно для раджа-йоги.
Замість безлічі присвят [різним учителям] [Сватмарама] склав одну, присвячену найвищому вчителю, оскільки одна ця шлока запобігає безлічі перешкод.
[Після] йогін Сватмарама привітав, тобто вклонився з глибокою відданістю своєму вчителю, тим самим окреслюючи тему і призначення цього тексту.
Вчителем Сватмарами був уславлений Натх.
Під йогіном [у зверненні до Сватмарами] мається на увазі той, чий[стан] — йога.
З приводу слів шлоки «наука хатха-йоги [існує] виключно для раджа-йоги» мається на увазі, що наука хатха-йоги викладається тільки для раджа-йоги.
Тобто головний плід хатха-йоги — це раджа-йога, але не надздібності (сіддхі).
Надздібності лише супроводжують раджа-йогу.
Тому темою цього тексту є хатха-йога, невід’ємна від плоду у вигляді раджа-йоги. Плодом тексту є звільнення методом раджа-йоги. Бажання цього плоду – це мотив.
Коли [практик] пізнає те, що слід пізнати у цьому тексті, поєднуються текст і [його] тема. При виконанні практик [тексту], текст співвідноситься зі звільненням. При вдосконаленні цих практик виникає зв’язок між назвою твору, звільненням і плідною йогою.
Шлока 3
Коментар до шлоки 3
Сватмарама, сповнений милосердя, встановлює Хатха-прадіпіку для тих, у кого немає знання раджа-йоги через сум’яття темрявою безлічі думок.
Існує такий сумнів — «Що користі від викладу хатха-йоги для звершення в раджа-йозі, [звершення в раджа-йозі досягають] лише завдяки мантра-йозі, сагуна-дгʼяні, ніргуна-дґʼяні, мудрам та подальшим практикам».
Ця книжка каже наступне:
«Ті йоґіни, що не змогли досягти звершення в раджа-йозі за допомогою мантра-йоги, дг’ян і мудр, досягнуть успіху в раджа-йозі завдяки хатха-йозі».
— такою є безліч думок.
Сум’яття — це невігластво, що виникає у глибокій темряві безлічі думок з приводу мантра-йоги та наступних практик.
Тому, хто бажає опанувати раджа-йоґу, та заради цього практикує всі ці вправи, [Сватмарама далі] наголошує «без хатхи немає раджа-йоґи».
Сповнений милосердя — це або той, хто діє через милосердя, або той, хто має милосердний вигляд, тобто стан милосердя. Отже, причина [створення Прадіпіки] позначена як співчуття до незнання.
Сватварама — той, що насолоджується своїм атманом.
З приводу назви «Хатха-прадіпіка» є два варіанти трактування. Перший — «та, що немов лампа освітлює хатха-йоґу».
Другий варіант — «хатха є світильником для раджа-йоґи, оскільки підсвічує її».
Що стосується виразу «встановлює Хатха-прадіпіку», мається на увазі, що Сватмарама створює Хатха-прадіпіку як найкращий серед філософів, оскільки досяг сьомого ступеня пізнання.
Найкращого філософа шруті10 описують так — це той сповнений активності, хто грає з атманом та насолоджується атманом.
Про сім ступенів пізнання сказано в «Йоґа-васіштсі»:
Перший ступінь пізнання називається Шубхечха (бажання прекрасного). Вічарана (рефлексія) – другий. Третій – Тануманаса (тонке зосередження розуму). Саттва-патті (набуття істини) — четвертий. Після — Асамсакті (без прихильності). Шостий — Паратха-абхавіні (не виникнення інших об’єктів, крім найвищого). Сьомий ступінь пізнання відомий як Турья-га (що веде до найкращого [стану]).
Значення цих шлок наступне:
Перший ступінь пізнання йоґіни описують як той, чиє ім’я Шубхечха, на ньому є бажання звільнення від насильства. Цей ступінь передує спокою і співвідноситься з вівекою та вайраґʼєю.
Вічарана — це другий ступінь пізнання, що має природу навчання та роздумів.
Третій ступінь пізнання Тану-манаса — це глибока медитація, що знов і знов виконується за допомогою тонко-[зосередженого] розуму, подібного до потоку, що прагне єдиного істинного об’єкта, коли відкинуто решту об’єктів. Такими є три ступені [пізнання]. На них [йоґін] називається «садхака» (практик).
Три [перші] описані щаблі йоґи — без розрізнення. Після четвертого буде п’ятий ступінь, званий Асамсакті, на якому виникає байдужість до набуття здібностей. На цьому щаблі йогін повертається до себе. Здобувши цей щабель він вважається кращим із філософів.
Коли органи чуттів перебувають у саттвічно-чистому стані, завдяки трьом попереднім щаблям, настає четвертий ступінь пізнання, Саттва-апатті. Він проявляється у формі такої активності сприйняття: «я є брахман». Четвертий ступінь — із плодом. Коли йоґін опановує цей щабель, його називають філософом. Це ступінь йоґи з розрізненням.
На тому шостому ступені пізнання, що має назву Пара-артха-абхавіні, практик не актуалізує [інших] об’єктів крім Пара-брахмана.
Сьомий ступінь відомий як Турья-га. На ньому йоґін вже не відрізняється від вищого [об’єкта], а також від себе. Досягши цього ступеня [йогін] називається найкращим із філософів.
Так вважали давні писання. Тепер ми називаємо [такого практика] дживан-мукта — звільнений за життя. Досить же розлогих промов.
11 Відсилка до рядка Шіва-сутри jāgrat-svapna-suṣupti-bhede turyā-bhoga(saṃvit)sambhavaḥ — насолода четвертим станом (турʼя) полягає в розрізненні пробудження, сну та глубокого сну.