Психологічні ігри зовні здаються вельми невинними й навіть корисними. Однак, у той час, як вони є соціально корисними для суспільства, для людини вони є згубними. Адже психологічні ігри забирають найцінніше — час та енергію. Тому виникає закономірне питання — чи можливо спілкуватися конструктивно в суспільстві, не відігравати ігри або вийти з тих, у які вже затягнулись. Питання про відповідні методи виходу порушував і сам Берн, і популяризатор трансактного аналізу Томас Харріс. У російськомовній літературі питання розглядає психолог і психотерапевт Литвак, саме він ввів термін «психологічна амортизація».
Є чимала кількість психологічних методів, які дають змогу людині захистити свою цілісність. Умовно їх можна розділити на дві групи: маніпулятивні й конструктивні. Маніпулятивні техніки передбачають залучення психологічного агресора у свій сценарій, тобто перемикання з однієї психологічної гри на іншу. Завдяки цим технікам людина зберігає цілісність власних проблем.
Виділяють три основних методи психологічної амортизації:
«Білий» — актуалізація потреб своїх та співрозмовника;
«Чорний» — актуалізація проблем співрозмовника;
«Сірий» — узгодження інтересів.
Щоби проілюструвати кожен із цих методів, розглянемо приклади психологічної амортизації для гри «Чом би вам не. — Так, але».
Амортизація:
Біла: «Чим я можу тобі допомогти?»
Чорна: «Ти завжди стурбований подібними проблемами»;
Сіра: «Чи хочеш ти, щоб я тобі допоміг цим і цим?»
